Ні! Не тримай мене! Не треба!
Ти знаєш, боляче мені,
Я знаю, посланий із неба
Ти був мені на самоті!
І як хотілося в безодні
Разом з тобою потопать,
Але пройшли вже пряні ночі,
І починає вже світать…
Запам'ятаю кожну краплю,
Кожну хвилиночку життя,
І світ очей твоїх ласкавих
Візьму з собою в майбуття.
Хай зорепадом ллються сльози,
І так не хочеться іти,
В душі вирують бурі й грози,
І як хотілось назавжди
Зостатись поруч й берегти.
Але світанок розпрощає
Мене з тобою – навіки!
Пiд впливом ОЕ
© Copyright: Алёна Переяславец, 2012
Свидетельство о публикации №112012200341
Свидетельство о публикации №112012200341
Рецензии