Я залишусь… акордом на «дольче».
Ти дозволиш? Ноти, як дні перелистані,
не будемо ранити тишу, помовчмо…
Треба… поки Бог переміряє відстані
поміж двох невідомих місць, де ми
в окремо взятих точках віддалених міст,
на пам’яті мапі, як освяченім вівтарі,
ще палає відбиток душі, чи комети хвіст.
я лиш тільки вікно з вогнем,
зовні ти - як зізнання усіх листопадів,
і безвихідь усіх аксіом і одної з дилем
спростованих вітром, замусоНлених «Садо».
Я залишусь… третьою нотою терції,
зупевно в монорі, з бекаром на «сі»,
що пульсує десь там, аортально, герцами,
та наразі мовчу… бо нЕ на на часі.
Ми лиш спека в прочинених дверях,
за якими ти додумував значення снігопадів
в часових полюсах і паралелях етеру,
загубившись посеред зіркОвих парадів.
ми лиш... там
© Copyright: Фиолетта, 2012
Свидетельство о публикации №112012202052
Свидетельство о публикации №112012202052
Рецензии
Я - занадто реалістка...Тому образність для мене важкувата...Але класно написано! Вдячна - Марго
Що таке - в монорі ?
Маргарита Метелецкая 22.01.2012 14:05 • Заявить о нарушении
Що таке - в монорі ?
Маргарита Метелецкая 22.01.2012 14:05 • Заявить о нарушении
Люба Марго, дякую щиро. Та щось так замінорилось, засніжило...
З теплом,
Фиолетта 31.01.2012 01:47 Заявить о нарушении
З теплом,
Фиолетта 31.01.2012 01:47 Заявить о нарушении