Збентеження мої стискає скроні...
Я зазирну в твої холодні очі.
Моя любов, як безтурботний сонях,
Що літнього тепла узимку хоче.
Він розгубив пелюстки непомітно,
Його спалило сонце необачне.
Моя любов - зажурений самітник
За теплим літом невблаганно плаче.
Він посміхався вітрові завзято
І сипав горобцям своє насіння,
Але пройшло мінливе літнє свято,
Дощ проливає сірий день осінній.
Скінчилось свято, відійшло кохання,
Замерз веселий легковажний сонях.
Та ні жалю, ні болю, ні бажання.
Збентеження мої стискає скроні...
Сонях
© Copyright: Ольга Марчевская, 2012
Свидетельство о публикации №112012211469
Свидетельство о публикации №112012211469
Рецензии
Оля, Вы так здорово пишете на украинском языке - зачитываюсь! И вообще, красивая у Вас ПОЭЗИЯ!!! Я очень рад нашему знакомству! Спасибо огромное!
Серж Тютюнник 18.12.2012 19:06 • Заявить о нарушении
Серж Тютюнник 18.12.2012 19:06 • Заявить о нарушении
На это произведение написано 7 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.