Як гарно з неба сяють зорі,
Нам демонструючи всю глибину
Й безмежність простору у світі,
А я шукаю лиш одну.
До неї подумки я лину
Крізь простір, час і крізь пітьму.
Як добре здалеку помітно
Все, що являється значним.
Однак, так важко зрозуміти
Хто поруч тебе є близьким
За духом й прагненням пізнати
Цей світ безмежний без прикрас.
Як сильно хочу я збагнути
Та віднайти такі слова,
Що дозволятимуть пройти
Крізь прірву днів і крізь роки,
Радіючи за кожний погляд,
За кожну спільну мить в житті.
***
© Copyright: Дмитрий Громов 4, 2012
Свидетельство о публикации №112012210566
Свидетельство о публикации №112012210566
Рецензии