Спогад кохання

Тихим нiжним подихом i терпким поцiлунком
Ти залишишся на мо;х губах,
I постануть в уявi малюнки
Того вечора тепла при зiрках.

Та хвилюючий спогад кохання
Назавжди зостався у мо;х очах.
Лише прийде iз сонцем свiтання
I зiтреться небосхил при зiрках.

Хай стираються ночi i зорi
Та у серцi любов не зiв'яне.
I палаючi струни прозорi
Серця запалили бажання.

Тебе завше, €диний, любити
I повiк не забути той дотик,
А в душi вогонь не згасити,
Який запалив твiй подих.

Я вiддам тобi нiжнiсть i мрiю,
Залишаючи лише ту мить,
Коли ти мене рукою зiгрi€ш
I нiщо вже не болить.

Не забудь, збережи ти навiки
Дотик губ як вперше торкнулись,
З насолодою закриваю повiки,
У спогадах я забудусь.

Я люблю тебе,сонечко, чу€ш,
Ти згадай цi чарiвливi слова,
Вони пустку у серцi втамують,
Хай шепочуть ;х губи щодня.

Щосекунди i щохвилини
Сумувати за тобою я буду,
Повторюсь: ти для мене €диний.
Тво; карi; очi я не забуду.

В них я хочу щоразу тонути,
Забуватись у тво;х обiймах,
I не можу нiяк я збагнути
Поклик серця й любовi чарiвний.

Лебединою мрi€ю жити,
I бiльшого щастя не треба.
У далечiнi загубилисъ тужливi
Очi плачутъ без тебе.