Иероглифом... Перевод с украинского

(© Прокопенко Юрий)*

Ти – ієрогліф з давніх, сивих манускриптів,
Ти наче міф, на межі реальності і снів.
Тебе не зрозуміти, не збагнути фліртів,
Ти близька й недосяжна, мов глибина вогнів.

Не розгадати зашифровані шедеври,
Твоїх думок полин, ескізи передчуттів.
Ти – сяйво неземне, ти – загадка Мінерви,
Пекучий ребус, що проявився у житті.

Ти маєш стан, непідвласний гравітації,
На перехрестях караванів почутих слів.
В тобі вогонь і крига, спалах радіації,
Стихійне лихо неадекватних кораблів.

Не врятуватись від твоїх метеоритів,
Що душу попелять кам’яним, рясним дощем.
Щити слабкі, джерела в руслах перекриті,
Тепер вогні світів розбиті на шматки, ущент.

Ти атоми мої  з’єднала хаотично,
У подиху та ритмі серця – лихоманка.
Ти стрімко притягання збільшила магічно,
Не оминути катастрофи й сил приманки.

21:21. 4.04.2008 рік.


Иероглифом давних, седых манускриптов;
Мифом стала моим – то ли явь, то ли сон…
Как понять мне тебя, тайный смысл твоих флиртов?
Ты близка, далека – глубина и огонь!

Как, скажи, разгадать шифр этих шедевров -
Твоих мыслей полынь и предчувствий эскиз?
Ты - сияние звезд, ты – загадка Минервы;
Жгучий ребус, мою отравляющий жизнь!

Твоя сущность – похмелье в крови, невесомость.
Смысл слов – караван, что песками идет…
Радиации взрыв, лед, огня отрешенность -
Ты – в стихийное бедствие канувший флот…

От завесы твоих метеоров спасусь ли?
Они душу мне жгут, точно каменный дождь…
Щит истерзан; иссохли источники, русла…
Ты разбитых миров из руин не вернешь!

В хаотичности атомы соединились.
Задыхаюсь, в груди – лихорадка опять…
Притяженью даруешь ты магией силу.
Катастрофы с тобою мне не избежать!

21:21. 4.04.2008 год.

*Оригинал стихотворения здесь: http://stihi.ru/2011/10/27/6511