Життя

Все моє тіло горить і страждає..
Від голоду в самоті помирає.
Хвилі повітря мене огортають.
Серцю скоріше зітліть помагають.

Щодня я людям у вічі вглядаюсь,
Побачить Єдину у них намагаюсь.
Та немає в очах тих нічого..
Лиш образ болю пустого.

Щоденні клопоти всіх огортають..
Їхні душі світла лишають..
Пусті зустрічі, цілунки й залицяння
Не сховають фальшивості їх кохання.

З часом правда їм в дім зазирне,
Впевненість в щасті навік забере.
Будуть тікати вони світ за очі,
Щоб позбавитись спогадів ночі.

Хтось нового щастя шукати захоче,
Що йому серця стогін навроче..
Як птах за обрій він полетить..
В надії в обіймах тихо дожить..

Хтось захистить, що колись полонило,
Що не вагаючись зараз серце розбило.
Збереже тиху віру у радість,
На друзки розіб’є люту ненависть…

Всі, чиє серце від болю страждає,
Забудуть про це, як любов запалає.
Всі чекаємо світла у нашім житті,
Та знайдемо його  ми лиш в забутті…