Не надо класть мне руку на плечо

 По мотивам  лирики Лины Костенко

 Не надо класть мне руку на плечо.
 То в танце мог бы ты себе позволить.
 Доверие не родилось ещё.
 А мы с тобой приятели, не боле.

 Доверью нужно время - ночи, дни.
 Оно предпочитает даже муку.
 И расстоянья любит, и разлуку.
 Будь очень осторожен - не вспугни.

 В садах, где льются песни соловьёв,
 Оно зверьком пугливым притаится.
 Весь тот спектакль давно ему не нов -
 Быть на мякине пойманным боится.

 Души метель, обида и печаль!
 Но без него так плохо человеку.
 Не торопи, не надо, как ни жаль.
 Само придёт - останется навеки.

 ===================================

Оригинал:

 Не треба класти руку на плече.
 Цей рух доречний, може, тільки в танці.
 Довіра - звір полоханий, втече.
 Він любить тиху паморозь дистанцій.

 Він любить час. Хвилини. Дні. Роки.
 Він дивний звір, він любить навіть муку.
 Він любить навіть відстань і розлуку,
 Але не любить на плечі руки.

 У цих садах, в сонатах солов'їв,
 він чує тихі кроки браконьєра.
 Він пастки жде від погляду, від слів,
 і цей спектакль йому вже не прем'єра.

 Душі людської туго і тайго!
 Це граний звір, без нього зле живеться.
 Але не треба кликати його.
 Він прийде сам і вже не відсахнеться.

 Ліна Костенко




Иллюстрация взята со страниц ИНТЕРНЕТ-а