Мгновение вечности

Мить вічності

Нам ніколи дивитися на небо,
Полинути думками в височінь,
Нам всім завжди чогось та треба,
І всі біжим ми в далечінь.

Якби спинитись хоч на мить,
Щоб мить ця вічністю здалася,
І краплями дощу всю втому змить,
Яка б то зміна відбулася!!!

Я встиг би зорі полічить
На ясному нічному небі,
Послухать, як вода дзюрчить...
Адже для щастя небагато треба.

Почути, як колише вітер трави
У повній тиші за селом,
Поглянути у лівий бік, у правий
І описати це пером.

Проте життя свій темп диктує
І кожен з нас кудись спішить,
А серденько щемить, сумує,
Що спішимо ми просто жить...


Рецензии
ЛОВИ

мгновение вечности

Нам некогда смотреть на небо,
Подняться в мыслях в высоту,
Нам красоты тот лик неведом,
Мы не презрели суету.

Остановиться на мгновение,
Чтоб миг земной остановить
И ощутить то пробуждение,
Дождём свою усталость смыть!

Успела б сосчитать все звёзды
На ясном небе в час ночной.
Ручья журчание и рОсы…
Так мало надо мне одной!))) (извини, в женском роде написала)

Услышать трав веселый трепет,
В тиши привольной за селом.
Смотреть вокруг, душа пусть внемлет,
И описать красу пером…

Однако жизнь свой темп диктует,
И надо нам опять спешить.
Ведь сердце нежное тоскует,
Ему так сложно в спешке жить ...

Марина-Светлова   18.01.2012 22:01     Заявить о нарушении
это неописуемо...
Просто чудо...
Буду благодарен, если ты это творение опубликуешь как перевод=]

Гав-Гав   18.01.2012 22:09   Заявить о нарушении
Уже опубликовала!Картинку долго искала.

Марина-Светлова   18.01.2012 22:13   Заявить о нарушении