Летять секунди i хвилини,
Мов голуби – за днями днi,
Мов пiднялись i полетiли
Лiта юнацькiї мої.
Життя не спить, воно буяє,
Вперед спiшить iз кожним днем,
А старiсть тихо пiдступає,
Щоб рiзонуть своїм мечем.
Вона, мов тiнь, крадеться тихо,
Чекає вигiдний момент,
Аби створить людинi лихо
I розгромити серце вщент.
Та чи менi ж писать про старiсть
У розквiттi щасливих лiт,
Коли в душi одна лиш радiсть,
А серце проситься в полiт.
За синi хмари, за тумани,
На Андромеду курс тримать,
На дно спуститись в океани,
Ще не пiзнаний свiт пiзнать.
Щаслива молодiсть iскриться,
I грає сяйвом золотим.
Лiта юнацькi, зупинiться,
Я залишаюсь молодим!
***
1972. Чернiгiв.
Залишаюсь молодим
© Copyright: Виктор Зелко, 2012
Свидетельство о публикации №112011501826
Свидетельство о публикации №112011501826
Рецензии