Я утекла б з тобою хоч на край світу,
Ми жили б, щасливі, в наметі посеред лісу,
Тобі дарувала б щодня весну і літо,
Ти ж у мене маленький сонячний бісик!
Але я надихаю тебе на гарячі вірші.
Налякати натхнення твоє боюся.
Від усмішки стає на серці мені тепліше,
Та у фортеці нам повертатися мусай.
У холодні наші сумні королівства,
Де солодке життя лише на афішах
Для бідних, а для "обраних" – візантійство, –
Де визріє з болю роман у віршах...
Щиро дякую, Яфинко! Давно не отримувала такого задоволення від віршів, як від Ваших, вони немов прозоре чисте джерело, вражають своїм яскравим наповненням, багатством образів та милозвучністю рідної української мови. Тому Ваша сторінка- це знахідка для мене, так само як те відкриття, що яфинка- це голубика. :) З теплом та повагою,
Дякую гарно на доброму словi, Тетянко! Яфинки влiтку ростуть в наших горах високо-високо. За ними треба йти вгору як за едельвейсом. Це дуже смачна вiтамiнна ягода з терпинкою. Може за це jiji дуже люблю. А стосовно вiршiв, можливо, Вам здаеться, що вони у мене гарнi. Бо менi вони не подобаються. Менi взагалi з мого мало що подобаеться. Напишiть менi на емейл - маю до Вас пропозицiю. ciele13@ukr.net
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.