вiршики...

Батькові

Якщо є рай, я знаю ти в раю,
Якщо є Бог, то ти десь поруч – знаю.
Я погляд твій у небі впізнаю
І ні на мить тебе не забуваю!

Старий став

За пагорбом забутий став. Заріс травою.
Колись пірнати дозволяв він нам з тобою.
Скарби кохання роздавав, як зорі з неба!
А зараз непотрібним став – нам зір не треба…

Хтось завжди програє…

В моє сонне життя увірвалась ти спалахом болю,
Відродивши все те, що я в іншім житті поховав.
Щоб згасити цей біль, я вже ладен повзти за тобою
А для тебе це гра. Тож я, мабуть, в останнє програв…

Закоханість

Сумує друг – лютує січень! Сміюся я, бо це не так!
Розцвітив землю теплий квітень! І у життя з’явився смак!
Дивись він каже сніг на дворі! Морозом скута вся земля…
А я йому – дивись на зорі! Десь, там, всміхається твоя!   

Сплетіння

Переплетені роками об’єднались наші долі
Зараз вже не розібрати де твоя, а де моя...
Та мабуть це не важливо ми достатньо «з`їли солі»
І мабуть це недоречно бо без тебе – я не я…

Гра…

В твоїх темних очах бісенята затіяли гру…
Я у ній не гравець – стара лялька на зимнім вітру
Доторкнешся на мить і відштовхуєш геть! Де ж це я?!
А…. Я знову в багнюці. Розкрила обійми земля…

Тополя під снігом

Чудасія – верба на подвір’ї, а вчора не було!
Її віти схиляються долу не дивлячись в очі…
Ніби з остраху, що не спитавшись з’явились із ночі
Здивувавши мене і змінивши весь світ навкруги…