Погань

      Эпиграф:
                “Аудитория хлопает ушами,
                при этом с ушей слетает пыль.”
                (В.И. Лысов) 

Бува, що інколи як закортить щось скласти,
 І якось думки хід підзавернути так,
 Щоб зрозуміли думку ту і педерасти,
 І перший ліпший найостанніший мудак.
 
Щоб усвідомила мерзота та гидота
Своє становище і програшний розклад,
 І позавалювала б пельки, тобто рота,
 Щоб не смерділо наче непідтертий зад.
 
Міністри, шльондри, депутати й геї,
Поети, критики, адепти сатани,
Араби, чурки, меценати та євреї...
 Я розповів би цим двоногим хто вони.

Щоб різна наволоч, сволота та нікчема
 Почула, врешті, про призначення своє –
Всім бути їм гівном, і це не теорема,
 Це апріорі так, вони для того й є.
 
Убогим гопникам і тим, хто пнеться круто,
 Порада мається у мене лиш одна – 
Об стіну вбитися і випити отрути
 Щоб приєднатися до іншого лайна:
 
Попів, естетів, епілептиків й бандитів,
 І просто вар’ятів, що ловлять собі гав...
 Куди, у що, коли і як їм застромити
 Я цьому бидлу популярно б розказав.

Я міг би хвацько їм сказати та строкато
 І в пику дати їм вербальним тим у-шу,
 Але мені на всю ту погань наплювати,
 І через те я нічорта не напишу.