Кривавий фронт і кулі між тілами
Немов би чорт, проблискують у тьмі.
Тяжка гармати з тихими думками:
« Я не вернуся, вибачте мені!»
Вона пробилась струмом у те місце
Я не хотів її понад усе:
«Я пам;ятаю мамине намисто
Я бачу батька, бачу геть усе.
Невже мій вік завершився під вістрям
Я більш не встану, не побачу гай
Я не побачу своє любе місто,
Свою кохану…Ні, невже це край?!?»
Тоді я бачив як сходило сонце,
Світанок був тяжким, він був в крові.
І я побачив як лежать під сонцем
Мої брати і вороги мої.
Вони були немов закам;янілі.
Сюди повзли не наші і свої
І я віддавсь якійсь незнаній силі:
« Ми маємо пройти крізь ці бої.»
І ми ішли, і йшли ми до свободи.
І кожен жив з надією на те,
Що є кінець і цій тяжкій негоді
Що є кінець, і ми живі на те!
І будем жити ми в своїй країні
І будуть жити наші імена
І ми відстомо свободуУкраїни
Водстоїмо, вона у нас одна!
Я не здамся!
© Copyright: Седьмая Дорога До Смерти, 2012
Свидетельство о публикации №112010807555
Свидетельство о публикации №112010807555
Рецензии