Скоро,
коли ти приїдеш,
може, у лютому-березні, може, улітку,
ми неодмінно влаштуємо свято,
Такий собі приватний Новий рік,
лише для двох,
адже краще пізно, аніж ніколи....
Жодної кока-коли на честь
«свята, яке наближається», жодних тостів....
Жодних гостей, худих і тлустих, тільки ми –
Тіло до тіла, одна душа, і яке нам діло,
Що хтось кудись поспішає
на роботу чи сказати чергову дурницю
ми – тут, святкуємо Новий рік, п’ємо іскристе вино
та поцілунки… Опадає шовк на підлогу
солодка знемога в грудях, метелики внизу живота
лоскочуть лоно…
і я лоскочу тебе, обвиваю плющем кохання…
спраго моя невтолима, коханочку мій,
так ніхто не любив, так ніхто не полюбить ніколи…
Скоро
© Copyright: Жозефин Де Лилль, 2012
Свидетельство о публикации №112010503223
Свидетельство о публикации №112010503223
Рецензии