Винна кров стікає з очей,
не можу тебе чути
зраненими губами ненависті.
твої холодні вічні образи
залишаються у прокуреному
тамбурі Кривий Ріг – Д…
намотуй вени-стрічки
тих заяложених маршрутів
до зустрічі.
тих викинутих на вітер,
пропалених словами
сердець…
просто зупинись, ти не маєш…
просто потрібно тримати мене…
я ж казала…
я не маю себе…
то є вигадана суспільством посудина,
напічкана матерню та кавою,
цигарками та брехнею,
залита по-вінця дешевим вином із виною…
мої думки – то просто
записки на пальцях,
замітки – щоб не забути…
моє фото – то ксерокс
твого id-адреса
***
© Copyright: Анастасия Начёсова, 2012
Свидетельство о публикации №112010400824
Свидетельство о публикации №112010400824
Рецензии
