Пiзня кв iтка

Квітка пізня осінняя.
Посивіле від інею
Листя змерзле тремтить.

Гіллям голим похитує
Сад, ту  квітку запитує -
Чом самотньо стоїть?

Чом квітує, тендітная,
В передзим'ї? Помітная,
Полум'яна, здаля?

- О, коханий шука мене!
Ріки, ліс дола, камені…
- Змерзнеш ти… ех, маля!..

Квітка пізня, осіння – я.
В сукні пишній із інею.
Ось і ти. Віднайшов!..

Задивився, милуючись.
Квітку змерзлу цілуючи,
Дарував любов…




30.12.2011


Рецензии
И печаль, и - светло...

Вера Половинко   19.03.2012 11:10     Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.