Як римський я легіонер
В кохання в битву мов влітаю.
Безжальнеє, кружить тепер,
У ньому, мов в огні згораю.
Рекламні борди сяють мляво,
Бо лиш вона переді мной.
І кари їздять вже не жваво,
А лиш вона... І образ той...
Кому б сказати - не повірять,
Як я зникаю восени
Від того, що взвичай не хилять
В свої просторі ясні сни.
Нема ні зим, нема ні літа,
Зникає сонця жовтий диск,
А мрія лиш мигтить блакитна,
Мов Риму давній обелиск.
Собор із вічності збудую.
Лиш їй одній, її вустам,
Щоб захистити - пофарбую
В червоний все, де б не дістав.
І там вже кольором кохання
Займу блакить, мов лід свечі.
І ми зостанемось востаннє
Удвох. У радісній ночі.
Як римський я лег онер
© Copyright: Олег Очеретяный, 2012
Свидетельство о публикации №112010301520
Свидетельство о публикации №112010301520
Рецензии
