За те лише, що були евреями...

    
      Лев ПОСТОЛОВ
      (ЕПЕЛЬФЕЛЬД).
      
                Це БУЛО у Бердичевi- 1941-1944.
                (Документальний нарис).

        (Авторський переклад нарису"Это БЫЛО в Бердичеве",
           який був опублiкований на сайтi proza.ru 
             http://www.proza.ru/2010/04/14/769 ).

               
    

         « Те, що е – було,
           i те, що буде, - теж було » .
    
                Екклiзiаст.


        « Iсторiю пишуть, не дописують, переписують
          i дописують » .

              Iлля Григорович Еренбург,
        ( З вступного слова на вiдкриттi у 1965 роцi в Москвi у Великому театрi
          опери та балету зустрiчi з французькими льотчиками-Героями Радянського
          Союзу, якi воювали пiдчас Великоi Вiтчизняноi вiйни проти нiмецько-
          фашистських загарбникiв у складi авiадивiзii «Нормандiя – Неман» ).

       
        «  Люди, я любив вас.  Будьте насторожi! » .

              Юлiус Фучик, «Репортаж з удавкою на шиi».


    
     Iсторiя дюдськоi цивiлiзацii знае, на жаль, бузчислену кiлькiсть випадкiв викривлення та прямоi фальсифiкацii у iнтерпретацii iсторичних подiй та фактiв як невдовзi пiсля iх звершення так i пiсля великихих промiжкiв часу пiсляi iхнього завершення.

     У 2001-ому роцi, - першому роцi 3-тього тисячолiття, - на Зустрiчi премьер-мiнiст- рiв краiн-членiв Лiги арабських держав, його учасники прийняли безпрецедентне рiшення про заснування спецiального спiльного багатомiльйонного фонду «для фiнансування, - як було сказано у преамбулi цього «документу», - праць по розвiнчанню  легенди про Холокост европейского еврейства пiдчас Другоi свiтовоi вiйни та вигаданоi цифри 6 000 000 жертв цього, буцiм-то, вигаданого Холокосту» .

     Чергове поколiння юдофобiв пече спрага лаврiв геростратовоi слави, iм кортить пере- писати наново iсторiю кривавого ХХ-го столiття , викинувши з неi всi факти, що свiдчать про Холокост – фашистський геноцид еврейского народу на окуповних гiтлерiвцями територi-ях Захiдноi та Схiдноi Европи, який вирвав з життя бiльше як 6 000 000 людських душ, - душ закатованих  або ж розстрiляних по-звiрячому людей, вбитих лише за те, що вони наро- дилися евреями.

      На початку 2006-го року, - шостого року ХХ1-го столiття, - Ахмадiнiджад, президент Iрану, що членуе в Орган1зац11 Об'еднаних Нац1й , знову проголосив, що Холокост – це ви- гадка евреiв, яка дала iм можливiсть створити  iхню державу Iзраiль , та проголосив про свiй намiр знищити цю державу , - ( яка також, як Iран, е повноправним членом ООН), -  стерти з поверхн планети Земля.

     Та й цього здалося замало новоявленому претендентовi на «остатне вирiшення еврей- ського питання» .  – У груднi того ж-таки 2006-го року в Iранi була скликана  «наукова конференцiя по запереченню самого факту Холокоста европейського еврейства у роки гiтле- рiвськоi окупацii Европи:  не було, буцiм-то, нiякого Холокосту, а якщо i був, то кiль- кiсть жертв його , - 6 000 000 людей, знищених по-звiрячому гiтлерiвськими душегубами та iхнiми мiсцевими наймитами, - цифра, вигадана самими евреями для того, щоб домогтися вiд ООН  мандату на створення iхньоi еврейськоi держави на землi споконвiчноарабськоi Палестини, яка буцiм-то нiколи не була частиною стародавньоi Iудейскоi держави, що ii захопили та сплюндровали когорти Римськоi iмперii .

     Навсупереч здоровому глуздов1 президент 1рану Ахмад1н1джад продовжуе й у 2009 –му  роц1 закликати сво1х однодумц1в-юдофоб1в  провести перев1рку того,  чи був д1йсно нацистський холокост европейского еврейства, чи то вигадка самих евре1в з метою ствоення чужор1дно1 буц1м-то для Близького Сходу держави 1зра1ль.

     Холокост – велика бiда та велика ганьба сучасноi людськоi цивiлiзацii, яка не захис-тила вiд  нацистського геноциду еврейський народ, стародавня культура якого стала джере-лом цiеi сучасноi людськоi цивiлiзацii.

    Мене, киянина, який дитиною пережив Велику Вiтчизняну вiйну 1941-1945 рокiв  (разом  з матiр'ю в евакуацii в Алма-Атi) та бачив кадри трофейноi нiмецькоi кiнохронiки , якi засвiдчили звiряче знищення гiтлерiвцями 29-го вересня 1941 року евреiв Киева у Бабиному Яру на Сирцi, на протязi всього життя бентежило питання, як це могло статися, що нiмцi, громадяни цивiлiзованоi краiни, уславленоi своею високою культурою та духовнiстю, зненацька виявилися  наволоччю й мародерами, насильниками, - нелюдями,  якi холоднокрiвно вбивають, немов скотину , подiбних собi людей, - homo sapiens.

   Вiдповiдь на це питання, я одержав, переглянувши багатосерiйний  документальний фiльм « Гiтлерюгенд». –
   
   Це дуже просто:  у 1933-ому роцi 10-рiчного хлопчика з благополучноi законопослушноi  та релiгiозноi родини вдягають в унiформу штурмовика та кажуть йому: « З цього часу не мае для тебе нiякого значення все, що кажуть тобi батьки вдома та священик у церквi. Тепер важливе для тебе тiльки те, що  говорить  твiй фюрер i те, шо вiн вiд тебе вима- гае ».

   Проходять всього якiсь там 8 рокiв i у 1941-му роцi тодiшнiй 10-рiчний хлопчик, а тепер вже 18-рiчний солдат фюрера холоднокрiвно  розстрiлюе, травить у автомашинах-душегубках , або ж газом «Циклон» , складае трупи, немов дрова у полiнницi  та, поливши iх бензином, або у газових пiчах крематорiiв Треблiнки чи Освенцима спалюе десятками тисяч подiбних до себе homo sapiens , якi для нього вже не homo sapiens, а недолюди,   - тобо контiнгент, призначений Гiтлером на безжалiсне винищення.

   А для солдата фюрера важливо тiльки те, що говорить йому i що вимагае вiд нього фюрер.

       Для того ж, щоб зробити холорднокровними вбивцями дорослих законослухняних громадян, були у нацистiв своi iншi  засособи та мiри.

   Мова йшла про те, що зробила iдеоллогiя ненавистi з високоцивiлiзованою нацiею.

   У що ж може перетворити свiй  народ  за тиж 8 рокiв який-небудь сучасний фюрер у менш цивiлiзовнiй краiнi, - наприклад, в Iранi, який стоiть на порозi володiння атомною бомбою? Та чим це може закiнчитися для нинiшньоi людськоi цивiлiзацii на планетi Земля?

   Провозвiсники фундаменталiстського пан-iсламiзму запевнюють всiх тих, що сповiдують  iслам,  що бог дав евреям, а пiсля них  християнам лише частину правди релiгйного свiтогляду, а всю правду вiн дав пророковi Магомету (Мухаммеду). I тому треба весь свiт прчастити до  iсламу, не зупиняючись перед священою вiйною – Джихадом. Все населення землi мусить обов'язково стати мусульманами.

   Це все – не досужi вигадки.

   На протязi 7-ми рокiв я працював iнженером технчного нагляду на будiвлях  Iзраiля бiч-о-бiч з мусульманами–пiдрядниками, мусульманами-проектувальниками, мусульманами-iнжене- рами, мусульманами-робочими та керiвниками будвельних робiт. Вiд них-то я й довiдався про те, що проповiдують  iм iхнi духовнi наставники, причому не тiльки наставники фунда- менталiстського напряму.
   
     Не було атомно бомби у Ченгз-Хана.  Не встиг заполучити ii й Гiтлер.

     Для того, щоб запоiбгти повторенню трагедii  Холокосту европейського еврейства пiд-час Друго свтово вiйни, - та й чогось подiбного з всяким iншим народом нашоi планети, -
нiхто з 6 000 000 жертв Холокосту  та нiщо з трагiчних подiй Холокосту не повинно бути забутим.

    Помiж численних мiсць звiрячого винищення гiтлерiвцями та iхнiми наймитами евреiв на територiях загарбаноi ними Европи та окупованоi частини Радянського Союзу був також  районний центр Житомрськоi областi Украiни – мiсто Бердичiв, назва якого здавна вiдома свтовi не менш, нiж Париж, Берлiн,Варшава, Киiв.

   Евреi Схдноi Европи здавна називали Бердичiв  Iерусалимом Волинським, а поляки, що володiли колись ним,  - як  i всieю правобережною Украiною до Днiпра, - називали його Царством евреiв, тому що  мiсто це дало притулок однiй з самих численних та вiдомих еврейських общин Схiдноi Европи.

   Та й самим свом виникненням зобов'язаний Бердичiв евреям.

   Реб Адмор з Ворок розповiдав своiм хасидам, що Бердичiв виник як еврейське мiстечко неподалiк вiд села Бистрик, де молодий граф Паскевич пiдчас полювання побив до кровi напiвсмерть еврея Лiбера Ашкеназi , який ,загорнувшись у талес (молитовна накидка) творив молитву на лiсовiй галявинi.

   Трохи не забивши насмерть нi в чому не повинну людину, молодий граф втратив увечерi
 тогож дня дар мови, а потiм був повнiстю спаралiзований.

      Пiсля того, як найкращi лiкарi Польщi разом з головним королiвським лiкарем не змогли вилiкувати молодого графа, його батько, - старий граф Пашкевич, - прийшов до одужавшого чудом пiсля графських побоiв Лiбера Ашкеназi  та благав його молити в бога одужання свого сина, - молодого графа Пашкевича.

   Реб Л1бер Ашкеназ1 погодився виконати прохання старого графа при умов1, що той збудуе на т1й галявин1, де Л1бер Ашкеназ1  був побитий молодим графом, синагогу та дек1лька будинк1в для безхатн1х еврейських родин, як1 втекли в1д гонитв та погром1в з кра1н Зах1дно1 Европи.

   Так виникло на Волин1 нове еврейське селище з назвою Бердич1вка.

   З часом м1стечко, що виросло з цього еврейського селища, перейшло у волод1ння граф1в Радзив1лл1в  1 стало називатися Бердич1в.

   М1стечко це  уславилося тим, що в ньому жив в1домий ребе Лев1-1цхок Бердичевський, - учень уславленого ребе Бал Шем Това.

   У 1850-му роц1 у Бердичев1 у церкв1 свято1 Варвари в1дбулося в1нчання французького письменника Оноре де Бальзака та польсько1 пом1щиц1 Эвел1ни Гансько1.

   Бердич1в – батьк1вщина родини Руб1нштейн1в, яка дала св1тов1 брат1в Антона та Миколу, що заснували в1дпов1дно Петербурзьку та Московську консерватор11. Антон Руб1нштейн – автор опери «Демон».

   У 80-тих роках Х1Х-го стор1ччя у Бердичев1 жив та писав сво1 твори в1домий еврейський письменник Шолом Алейхем.

   У цьому м1ст1 народився та пров1в сво1 юнацьки роки радянський письменник Василь Гроссман.

   У Бердичев1 жили й працювали еврейськ1 радянськ1 письменники М.Д Гарцман та А.Я.Коган.

   У 1928-му роц1 на територ11 колишньо1 фортец1-монастиря катол1к1в-кармел1т1в, який бердич1вляни за його товст1 зовн1шн1 ст1ни називали фортецею, було створено Бердичевський мемориально-1сторичний  запов1дник, у якому були мемориальн1 зали Оноре де Бальзака, Шевченка та Шолома Алейхема.

   На початку ХХ-го стор1ччя м1сцевий л1кар Шеренцис збудував у Бердичев1  театр, у якому з гастролями виступали  артисти та театральн1 колективи. На його баз1 було створено Бердич1вський м1ський  драматичний театр.

   У передреволюц1йн1 роки (до 1917 року) евре1 складали 80%  ус1х проживаючих у  Бердичев1 громадян.

   До середини тридцятих  рок1в у Бердичев1 1снувало активне еврейське культурне життя: була мережа еврейських загальноосв1тн1х шк1л (у тому числ1 й середн1х), друкувалася газета мовою 1диш «Дер арбатер» («Робочий»).

   На початку 1941-го  року у Бердичев1 було 22 школи з 9600 учнями, 17 л1кувально-медичних заклад1в, були так1 велик1 промислов1 п1дприемства, як механ1чний завод «Прогрес», Бердич1вський кожзавод, Бердич1вська взуттева фабрика, п1дприемства легко1 та харчувально1 промисловост1.

  У м1ст1 проживало на той час 73 тисячи жител1в  (для пор1вняння, у Киев1 тод1 ж було 712 тисяч жител1в).

   До початку в1йни  22 червня 1941-го року евре1 складали 50%  населення Бердичева, - б1льш як 36 тисяч  жител1в.

   Доки не прийшла б1да, вс1 ц1 люди не знали, яка траг1чна доля 1м була вже уготована н1мецькими фашистами  та 1хн1м б1сноватим фюрером, який на той час був кум1ром тод1шньо1 Н1меччини.

   Мр1ючи про св1тове володарювання, про загноблення народ1в всього св1ту та он1меччення планети Земля, Г1тлер та його сусп1льники розробили нелюдський план поступового  знищен- ня вс1х народ1в на Земл1 з тим, щоб, к1нець-к1нцем, планета буде заселена одними н1мцями-ар1йцями.

   Першу ступ1нь цього кан1бальского винищення  народ1в планети Земля нацисти призначили евреям та циганам.т1хню долю повинн1 були насл1дувати поляки, за ними укра1нц1, рос1яни, а надал1, -  за своею чергою, - вс1 1нш1 народи планети.

   З початком Друго1 св1тово1 в1йни у рамках Головного 1мперського управл1ння  безпеки (РСХА) було створено секц1ю у справах евре1в, начол1 яко1 був поставлений Адольф Ейхман.

   У процес1 приготувань до нападу на СССР нацистами був розроблений комплекс д1й, спрямованих на швидке поголовне винищення евре1в на загарбаних територ1ях.

   Навесн1 1941-го року РСХА створило чотири так зван1 айнзатцгрупи (оперативн1 групи), як1 додавались групам арм1й, що розверталися для нападу на СРСР.

   Коли у 1946-му роц1 на Нюренберзькому процес1 запитали колишнього начальника одного з в1дд1л1в Головного 1мперського управл1ння безпеки (РСХА) про призначення отих чьотирьох айнзатцгруп, в1н в1дпов1в: « 1м було доручено знищувати евре1в та пол1тичних ком1сар1в Червоно1 Арм11 у зон1 в1йскових операц1й на рос1йських територ1ях».

   У кожн1й з чотирьох айнзатцгруп було по 400 в1дморозк1в, серед яких було 75%  гестап1вц1в (гестапо – державна таемна пол1ц1я), 25% -  з служби безпеки (з1херхайтдинст СД) та з крим1нально1 пол1ц11 (крипо).

   Айнзатцгруппи под1лялися  на айнзатцкоманди (оперативн1 команди), як1 у свою чергу складалися з зондеркоманд (спец1альних команд) та менших груп, як1 додавалися
польовим див1з1ям.

   Було також заплановано створення на окупованих територ1ях спец1альних  пол1ц1йних охоронних рег1мент1в, - (рег1мент = полк), - та п1дрозд1л1в  з м1сцевих жител1в для участ1 у каральних акц1ях окупац1йних в1йськ.

   1нструкц11,  надан1  айнзатцгрупам з РСХА, були категоричн1: вбивати евре1в без винятку та без жалю до ж1нок та д1тей , - « щоб не було змоги вижити  тим, що
здатн1 будуть помститится».

   Зг1дно з тими 1нструкц1ями винищення евре1в на окупованих територ1ях повинно було провадития нев1дкладно й безпосередньо п1сля захоплення територ1й  з  попередн1м пограбуванням жертв на користь казн1 Рейху.

   За 1н1циативою Адольфа Эйхмана у вс1 1нструкц11 була внесена вимога про забезпечення нос1ння вс1ми евреями нагрудно1 нашивки у вигляд1 жовто1 шестик1нцево1 з1рки 
(давидово1 з1рки), щоб вони вид1лялися з маси м1сцевих жител1в-неевре1в. Евре1в, що не мали на одяз1 такого знаку, наказано було розстр1лювати на м1сц1.

  Початок в1йни 22-го червня 1941-го року зненацька застав населення страни та й самого Стал1на, але був в1н не таким вже 1 неспод1ваним.
   
   На вс1й територ11 Радянського Союзу люди давно вже звикли до нер1дких учбових пов1тряних тревог та до трансляц11 по рад1о,  дроти якого були заведен1 майже у кожну квартиру, таких п1сень, як «Якщо завтра в1йна, якщо завтра в пох1д, - будь до того сьогодня1 готовий !».

   1-го травня 1941-го року я, - тод1 без 6 м1сяц1в 5-тир1чний дитсадовець, - разом з батьком, який працював техн1ком телефонного звя'зку у готел1 «Спартак», що виходив фаса- дом на головну маг1страль Киева, – на вулицю Хрещатик, дивився з балкону другого поверху готелю на святкову церемон1ю першотравневого в1йськового параду.

   Святковий парад в1йск Ки1вського гарн1зону приймав маршал Тимошенко, який керував безпосередньо перед тим великомасштабними учбовими маневрами в1йськ Чевоно1 Арм11 на Укра1н1.

  Тимошенко  та командуючий парадом були верхи на конях.
Зненацька св1жий в1терець з боку  Дн1пра з1рвав з брито1 «п1д Котовського» голови маршала його фуражку. Супроводжуючий його командуючий парадом з1скочив з свого коня, п1дхопив маршальську фуражку та в1ддав 11 Тимошенков1.

   На балкон1 поруч з нами було багато людей 1 хтось з них раптом сказав: « Погане знамення, - бути в1йн1 » .

      У перш1 дн1 в1йни у Бердичев1, як по вс1й Укра1н1, було проведено моб1л1зац1ю до Червоноё Арм11 вс1х, хто п1длягав призиву. Чимало було й молодих та л1тн1х ф1зично- здорових людей,  як1, не чекаючи виклику, п1шли до военкомат1в, щоб добров1льно в1дправитися на фронт.

   Пов1домлення по рад1о «В1д радянського информбюро» св1дчили про тяжк1 бо1 та в1дступ в1йськ Червоно1 Арм11, але н1чого не пов1домляли про наближення  н1мецько-фашистських в1йськ до Бердичева.

   У ранковому пов1домленн1 Рад1нформбюро 4-го липня 1941-го року згадувався Луцький напрямок, а у веч1рнь1й рад1опередач1 пов1домлялося про жорсток1 бо1 на Ровеньському та Терноп1льському напрямах.

   М1ж тим, 4-го липня 1941-го року ворож1 в1йська вдерлися у м1сто Шепетовка 1 знаходилися вже далеко на Сх1д в1д старого (до 1939 року) радянсько-польского кор-
дону.

   Оф1ц1йн1 пов1домлення дезор1ентували громадян, у богатьох з яких, до того ж, з довоенних час1в зас1ли у голов1 слова оф1ц1йного герою громадянсько1 в1йни  маршала К.Е.Ворошидлова: «Воювати будемо на чуж1й територ11 !».

   В останн1 дн1 червня 1941-го року до Бердичева почали прибувати на бричках та п1шки б1женц1 з Зах1дно1 Укра1ни, яка була приеднана у 1939-му роц1 до СРСР в1дпов1дно з умо- вами Пакту Р1бентропа-Молотова про под1л Польщи .

   Деяка частина з них зупинилася на дек1лька дн1в на в1дпочинок у м1ському парку б1ля Палацу п1онер1в.

  Серед тих б1женц1в б1льшисть складали еврейськ1 родини, як1 у 1939-му роц1 п1сля загарбання Польщи нацистською Н1меччиною втекли з Польщи до СРСР.

   Вони не з роспов1дей знали, що несе еврейському населенню фашистська окупац1я.

   На 1диш, ломаною укра1нською та рос1йською мовами вони попереджували: « Герман – зв1р! Евреям в1н пощади не даруе! ».

   У червн1 у Бердичев1 було створено так званий винищувальний батальйон для боротьби з з ворожими парашутистами-диверсантами.

   Починаючи з  1-го липня зтиха була зд1йснена евакуац1я родин в1дпов1дальних парт1йних та радянських прац1вник1в та сп1вроб1тник1в суду, прокуратури, районного рад1оком1тету та редакц11 районно1 газети  «Радянський шлях».

  З початку в1йни  м1ська влада перебувала у стан1 розт1ряност1 та безд1яльност1. Вона н1чого не робила для евакуац11 населення з м1ста, до якого наближалися н1мецьк1 в1йська.
   3-го липня на Сх1д, - на Козятин, - вийшли з Бердичева останн1 по1зди та в1йсков1 ешелони.

   З початком в1йни весь автомоб1льний транспорт м1ських п1дприемств та установ було рекв1зовано для вимог арм11.
   Тому бажаюч1 покинути м1сто повинн1 були наймати брички,як1 здорожали, - (коней також було рекв1зовано для арм11), - або ж уходити п1шки, беручи з собою лише необх1дне.

   4-го липня велика група н1мецьких л1такив зкинула на м1сто п1втонн1 бомби, як1 рознесли вщент дек1лька будинк1в. Були вбит1 та поранен1. П1сля цього потягнувся з м1ста на Сх1д пот1к  жител1в – п1ших та на бричках.

   5-го липня сапери-п1дривники в1дступаючих в1йськ п1д1рвали мости через р1чку Гнилопять, п1сля чого з зах1дньо1 частини м1ста до сх1дно1 можна було д1статися
т1льки на човнах.

   Ввечер1 15-го липня н1мецьк1 л1таки знову бомбардували м1сто. Знову були вбит1 та поранен1.

   У нед1лю,  - 6-го липня, - пот1к  б1женц1в з м1ста зменшився. Майже вс1 йшли п1шки.

   До вечора 7 липня м1сто залишили приблизно 10 тисяч його мешканц1в, переважну б1ль- шисть яких складали еврейськ1 родини.

   П1зн1м вечором 7-го липня п1дрозд1ли н1мецьких в1йськ ув1йшли до Бердичева.

   Весь день 8-го липня в1йсько окупант1в продовжувало заповнювати м1сто.
Загарбники поводились як беззаботн1 переможц1, вони кричали з в1дкритих автомашин: «Juden kaput!» («Евреям конец!»)

   Б1льшисть евре1в-мешканц1в Бердичева з р1зних причин
Не змогли покинути м1сто.

   Серед тих, хто залишився у м1ст1 була й родина мого д1да Асира Григоровича Епельфельда. В1н залишився у Бердичев1 разом з ж1нкою Ф1рой Марк1вною Ерл1х, 11
мат1ръю Ханою Ерл1х, 16-тир1чною дочкою Ф1рою та
13-р1чним сином Наумом.

      Ось як вкарбувалася у памьять 13-тир1чного тод1 Наума Епельфельда перша зустр1ч з окупантами:

   « У друг1й половин1 7-го липня  батько прийняв важке р1шення уходити з м1ста на Сх1д. 

   Нас було пъятеро: батько, мати, старенька бабуся Хана,
16-тир1чна сестра та я.

   Мы вийшли з дому й тут же влились у щ1льний пот1к в1дступаючих через м1сто в1йськ Червоно1 Арм11.

   Колона посувалася пов1льно Час в1д часу виникали затори: то гарматний трактор заглохне, то якась пов1зка застопорить посування колони.

   Лише п1д веч1р д1йшли ми до вокзалу.    Перон був вщент заповнений дюдьми.

   Невдовз1 з Заходу почувся гул л1так1в: до м1ста наближалася армада бомбардувальник1в. Ус1 кинулися врозт1ч. Ми також  поб1гли.

   Неподал1к в1д вокзалу знаходилася пологова кл1н1ка, у п1двал1 яко1 було бомбозховище. Туди вже набилося не менш н1ж  200 чолов1к .

  Ми знайшли там в1льний куточок  та розм1стилися на  це-
ментн1й п1длоз1.
   
  Невдовз1 почулися вибухи. Я зснув п1сля ус1х под1й того дня. Прокинувся я в1д сильного грохоту. Десь там над нами стр1ляв кулемет.

   Чкрез якийсь час у п1двал-бомбосховище спустилися,
п1дсв1чуючи соб1 л1хтариками,  двое  узброених н1мець- ких солдат1в. Говорячи м1ж собою на незнайом1й нам мов1, вони ходили м1ж перляканими людьми, осв1чуючи л1хтариками 1хн1 обличчя.

  Вони примусили п1днятися з п1длоги молоду ж1нку та д1вчину й вивели 1х з п1двлу.

  Приблизно через годину ж1нка й д1вчина повернулися . обливаючися сльозами. 1х обступили, щоб д1знатися, що з
ними приключилося. Але вони за плачем не могли й слова
вимовити.   

   П1зн1ше ми д1зналися, що 1х згвалтувалали з десяток н1-
мецьких солдат1в. Д1вчина  та , Таня Глозман, була нашою сус1дкою. 1й було, як 1 мо1й сестр1, 16 рок1в. Через дек1лька дн1в окупанти розстр1ляли 11 як еврейку ».

   Усю свою орду, направлену на загарбання Европи та всього св1ту, - в1д солдата до маршала, - Г1тлер зв1льнив в1д  поняття МОРАЛЬ та в1д почуття  СОВ1СТЬ у стосун- ку до недолюдк1в, яких призначено було завоювати й перетворити на раб1в Рейху, а у подальшому посл1довно, - народ за народом, -  розпочавши з евре1в та циган, а за ними укра1нц1в,поляк1в та рос1ян, - винищити, щоб на планету1 Земля , к1нець-к1нцем, жив один т1льки арий- ський народ – н1мц1.

   Вже з перших дн1в окупац11 г1тлер1вц1 виявили себе в очах жител1в Бердичева як насильники, граб1жники та хо- лоднокр1вн1 вбивц1.

   З спогад1в про перш1 дн1 в окупованому Бердичев1 Нау-
ма Епельфельда:

   « Першу н1ч окупац11 ми пробули у п1двал1-бомбосхови- щ1. 8-го липня ми з1бралися було повернутся додому, та не встигли ще в1д1йти й на сотню метр1в в1д  1двалу-бомбо- сховища, як почався сильний артилер1йський обстр1л м1- ста. Ми кинулися назад до бомбосховища. Ций обстр1л припинився лише 10-го липня й ми п1шли  додому вулиця –ми,по яких незк1нчаемим потоком йшли на Сх1д танки, бронетранспортери, атилерийськи тягачи з гарматами та вантажн1 автомашини з солдатами. По тротуарах  на велик1йшвидкост1 проносилися мотоцикл1сти-автоматни- ки.

   Як-н1як  з трудом д1бралися додому. Вх1дн1 двер1 нашо1 квартири були з1рван1 з петель. Усе в дом1 було догори дном. Все, що було ц1нного , -  зникло.

   Батько поставив  на м1сце двер1, та через деякий час ми почули грюк у заперт1 двер1 нашого будинку, а вже через дек1лька хвилин вх1дн1 двер1 нашо1 квартири знову були
вибит1 важкими ударами зовн1.

   Ув1йшли трое н1мецьких солдат1в. Не промовивши н1 слова 1 не звертаючи на нас жодно1 уваги, вони почали пербирати наш1 реч1, в1дбираючи вс1 те, що 1м було до вподоби. По цьому вони наказаи батьков1 все в1д1бране акуратно зпакувати 1, не посп1шаючи п1шли з пакунками геть.

   Батько знову почав ремонтувати двер1, та невдовз1 до
Квартири вадерлися  1нш1 солддати  та й знов прийнялися за граб1ж. Я вже не можу пригадати, ск1льки раз1в у той день повторювалася та прцедура.

   Здавлося,що н1чого ц1нного в дом1 вже не залишилося, та граб1вники у мундирах кожного разу уноили щось з собою.

Ций перманентний граб1ж не давав нам покою на протяз1 всього  того дня. Та не судилося нам в1дпочити 1 у ту н1ч, що наступила п1сля нього.

   Т1льки-т1льки почали ми засинати,як страшний грюк у наш1 двер1 п1дняв нас на ноги.

   Не встиг батько п1дб1гти до двер1 , як вона була знову
вибита з рами 1 двое солдат1в вдерлися до нас й почали лайкою та пинками вигоняти нас у дв1р, що був заповнений
солдатами та великими трьохв1сними грузовиками, капоти яких були покрит1 червоними полотнищами з б1лим кругом 1 чорною свастикою на ньому (як видно, для позначення сво1м  л1такам).

   Коли ми спустилися з нашого другого поверху у дв1р, там вже знаходились вс1 мешканц1-евре1 з нашого будинку. Н1кого з мешканц1в-неевре1в серед нас не було.

   Всього нас було б1ля 20-ти чолов1к. Здеб1льшого це були ж1нки й д1ти . М1й  батько був серед нас единим чолов1- ком.

   У п1двал1 нашого будинку була хл1бопекарня . Нас вс1х загнали туди, вишикували шеренгою й ломаною рос1й- ською мовою пов1домили, що ми повинн1 до ранку зпекти парт1ю хл1ба. Якщо до четверто1 години ранку хл1б не буде зпечений, то вс1х нас розстр1ляють як саботажник1в.

   Хл1бопек1в пом1ж нас не було, та н1хто з нас не хот1в
бути розстр1ляним.

    До вказаного часу парт1я хл1бу була зпечена.
    О четверт1й годин1 ранку за хл1бом при1хала вантажна автомашина.

   П1сля того, як ми навантажили на не1 весь хл1б, нам видали по буханц1 хл1ба на двох та наказали йти з двору на вс1 чотири сторони, поск1льку дв1р та пекарня – в1йсковий объект, а нам заборонено проживати ближче, н1ж на в1дстан1 у два квартали в1д нього.

   Нам нав1ть не дозволили зайти у сво1 квартири, щоб взя- ти там як1сь реч1 ».

   1 ще один еп1зод з тих спомин1в:

   « Одного дня ми з батьком вперше п1сля окупац11 м1ста наважилися п1ти на базар.
     Раптом ми побачили,що назустр1ч нам йде н1мецький солдат.
     Неспод1ванно в1н п1д1йшов до батька, похлопав його по кишен1 та витяг з не1 гаманець з радянськими гр1шми, -
як1 були ще у оборот1 на базар1,-  та переклав його до свое1 кишен1.
    При цьому в1н щось спок1йно 1 нав1ть доброзич-
иво говорив. П1сля того в1н попрощався та п1шов своею
дорогою ».

   З перших дн1в окупац11 Бердичева спец1альн1 команди
нацистських головор1з1в ,  приданих польовим п1дрозд1- лам в1йськ, приступили до спланованого наперед мето-
дичного знищення еврейського населення м1ста.

   У перш1 дн1 окупац11 на еврее1в м1ста було накладено
контрибуц1ю  .  Невдовз1 п1сля цього окупанти розпочали зд1йснювати акц11 знищення 1х.

   У 1946-му роц1 п1д час судового зас1дання В1йськового трибуналу Ки1вського в1йськового округу п1дсудний  в1йськовополонений Шпеер признався у тому, що його оперативна група (Sondergruppe) на початку в1йни проти СРСР  спочатку приймала участь у розстр1лах еврейських жител1в  Львову, а п1сля цього Бердичева 1 Таращ1.
  Т1льки у Бердичев1 НА ПРОТЯЗ1 ДВОХ ДН1В п1д час

ДВОХ ОБЛАВ вони розстр1ляли 860 чолов1к, з яких сам Шпеер особисто застрелив 120 чолов1к.

   Групу евре1в, як1 були схоплен1 на вулицях Бердичева поблизу шк1ряного заводу, н1мц1 пригнали до дубильного цеху шк1рзаводу. Там 1м наказали спочатку виконати деяк1 роботи , а п1сля того вс1х зкинули до чан1в з дубильним розчином.

   Тих, що чинили оп1р, пристр1лювали й зкидали 1хн1 трупи до тих же чан1в.

   Ту свою акц1ю душогуби назвали шутковою:  вони ж дубили у чанах шк1рзаводу еврейськ1 шкури.

   Другу «шуткову» акц1ю нацистьк1 в1дморозки зд1йснили
разом з укра1нськими пол1цаями на р1чц1 Гнилопять у тому м1сц1, - вище гребл1, - де вона була найб1льш широ- ка.

   Туди вони пригнали дек1лька десятк1в д1вчат-еврейок 1
примусили 1х перепливати р1чку в1д сх1дного берега до зах1дного. Тим що перепливуть вони пооб1цяли дарувати життя.

   Б1льш1сть з д1вчат потонуло,не допливши до берега, а тих, що досягли його примусили плити назад, до сх1дного берегу р1ки.

   Г1тлер1вц1 та пол1ца1 б1гали , см1ючись, по гребл1 й стр1ляли у жертв свое1 розваги. Вони розважалися так до тих п1р, доки остання з д1вчат не потонула.

   На початку серпня 1941-го року на територ11 Державного 1сторично-культурного запов1дника, який розм1щувався
у стародавн1й фортец1-монастирю катол1к1в-кармел1т1в,
окупанти розстр1ляли 300 евре1в, яких було схоплено на
вулицях, та в будинках, що прилягали до територ11 запов1днику.

   Г1тлер1вц1 привели з собою у Бердич1в п1дрозд1ли пол1ца1в, набраних з жител1в захоплених ними територ1й
Зах1дно1 Укра1ни та Литви.
 
   Разом з орган1зац1ею М1сько1 Управи була створена 1 м1ська пол1ция,  пол1ца1 яко1 були набран1 з м1сцевих жител1в-укра1нц1в.

   З перших дн1в  окупац11 г1тлер1вц1 п1ддтримували антисем1тське самоуправство м1сцевого населення по в1дношенню до евре1в, обреченних ними на поголовне вирищення.

   З спогад1в Наума Епельфельда:
  «На грош1, що залишилися у нас п1сля вс1х пограбувань
батько вир1шив,  - доки 1х ще не в1д1брали, - купити на ринку продукти. Я п1шов з ним.

   На територ11 ринку продавц1в було небагато. Покупц1в – багато. Торгували переважно картоплею.

   По ринку розгулювали н1мц1 та як1сь люди у цив1льному одяз1 з б1лими повязками на рукав1, озброен1
радянськими гвинт1вками-трьохл1н1йками. П1зн1ш ми д1зналися, шо то були пол1ца1, яких  окупанти привезли з
Зах1дно1 Укра1ни та Литви.

   Б1ля кожного з продавц1в була черга.Ми встали до одно1 з них.

   У черз1 перед нами стояло багато людей  1 ми мали змогу
спостер1гати за тим, що в1дбувалося навколо.

   Усе було спок1йно, доки щось не в1дбулося б1ля сус1днього з нашим прилавку з картоплею.

   У черз1 за картоплею до того прилавку стояв високий  поилого в1ку еврей з б1лою окладистою бородою, який
зпирався на товсту, красиво уздоблену, трость.
   
   Коли п1д1йшла його черга купувати картоплю,  продавець в1дмовився 11 йому продавати, мотивуючи це тим, що картопл1 в нього залишилося вже небагато , так що 11 не вистачить  укра1нцям, як1 стоять у церз1.

   Старий обурився й почав кричати на продавця.

   На його крики п1д1йшли пол1ца1 та почали в1дтягати старого в1д прилавку. Старий почав чинити оп1р  1 тод1 пол1ца1 почали бити його прикладами гвинт1вок.

   До прилавку п1д1йшли два н1мця. Не вдаючись у полробиц1, вони почали бити пол1ца1в. Та коли пол1ца1 сказали 1м, що старий – еврей, в1дбулося щось страшне.
   Н1мц1 повалили старого на землю й почали бити його но-
гамии, взутими у добротн1 чоботи.
   Вони перетворили цю людину в груду к1сток та мъяса.
Старий був  уже мертвий, а н1мц1 били та били ногами у чоботах те,  у що його перетворили.

   П1сля того вони п1д1йшли до сус1днього прилавку, взяли
ганч1рку , обтерли в1д кров1 сво1 чоботи й, не посп1ша- ючи п1шли геть ».
   7-9-го липня було розпочато массове переселення вс1х евре1в Бердичева з 1хн1х квартир до гетто, п1д яке оку- панти в1двели район бердич1всько1 б1дноти Ятки, що знаходився у традиц1йно еврейськ1й частин1 м1ста по-
м1ж м1ським базаром та р1чкою Гнилопять. Дозволювалось взяти з собою до гетто лише одяг та пост1ль.

   Квартири, як1 покидали евре1 тут же грабували й займали сус1ди-неевре1.

   У гетто, до  маленьких будиночк1в-х1бар на вулицях Ста-
ром1ськ1й , Муромськ1й, Штейн1вськ1й, Купецьк1й та
1нших зас1лялося по 5-6 родин – б1льш як 10-15 чолов1к
до одно1 к1мнати.

   До 22 серпня 1941-го року майже вс1 евре1 Бердичева були загнан1 до гетто.

   З початку й до к1нця серпня окупанти при участ1 пол1ца1в  систематично й методично зд1йснювали розстр1ли евре1в, схоплених  п1дчас облав поза межами гетто.

   28-го 1941-го року г1тлер1вц1 зд1йснили перший вели- кий массовий розстр1л евре1в та в1йськовополонених, яких
вони пригнали до 1сторико-мемор1ального запов1днику.

   Подробиц1 цього массового розстр1лу пов1домив у сво1х показаннях п1сля зв1льнення Бердичева в1д н1мецько1 окупаци1 в1йськовополоненний льотчик  унтер-оф1цер Бруно Манч1:

   « Вл1тку, у липн1-серпн1 1941-го року наш ав1ац1йний
заг1н знаходився у Бердичев1 й був розм1щений на колиш- ньому в1йськовому аеродром1 Червоно1 Арм11.

   Якось пройшов слух, що у стародавн1й бердич1вськ1й цитадел1 збираються розстр1ляти тисячи евре1в.

   Я, разом 1з мо1м п1лотом фельдфебелем Шнейдером та ще з дек1лькома сп1вслужбовцями по1хав з нашо1 бази до м1ста, щоб упевнитися, чи д1йсно можуть бути розстр1лян1 люди лише тому, що вони – евре1.

   На подв1ръ1 цитадел1 приреченн1 на смерть люди стояли групами.

   П1сля запису 1хн1х пр1звищ вс1 вони були в1дконвойован1 до п1двалу цитадел1,  а через деякий час 1х вивели з п1двалу на подв1ръя.

   За головною ст1ною цитадел1 м1сцевими жителями була викопана глибока яма.

    Акц1ею командував та надавав вказ1вки оф1цер з служби
безпеки (СД).

     Людей по-одному п1дводили до ями. Б1ля краю ями 1х
примушували ставати на кол1на, п1сля чого вбивали постр1лом у потилицю.

   Ми добре оте усе бачили, бо знаходились поблизу в1д м1сця страти б1ля ями.

   Я не зм1г довго  дивитися на ту бойню й тому ми вс1 разом покинули це жахливе м1сце.

   П1сля зв1льнення Бердичева в1д н1мецько-фашистсько1 окупац11 Ком1с1я по встановленню та розсл1дуванню  зло-
д1янь  загарбник1в знайшла п1сля розкопки грунту у м1сц1, вказаному в1йськовополоненним унтер-оф1цером Бруно Манч1, 960 людських труп1в,  - переважно чолов1к1в, - вдягнених здеб1льшого у цив1льний одяг.
   Частина труп1в була у в1йськов1й форм1 Червоно1 Ар-
м11 без ремн1в.

   На вс1х трупах були знайден1 та задокументован1 вогнестр1льн1 пошкоджененя у потиличн1й частин1 черепу.

   Другий масовий розстр1л евре1в Бердичева окупанти зд1йснили 5-го вересня 1941-го року поблизу вузькокол1й-
но1 зал1зниц1  на д1льниц1 пом1ж селами Бистрик та Хажин.

   27-го серпня 1941-го року заг1н карател1в вив1в з гетто
велику парт1ю молодих людей, в1д1браних, буц1м-то, для використання на хл1бозбиральних польових роботах.

   На протяз1 дек1лькох дн1в, доки не набралася заплано-
вана катами к1льк1сть жертв, вс1х 1х утримували у склад- ських прим1щеннях ринку.

   5-го вересня 1х почали парт1ями вивозити на вантажних автомашинах та переганяти п1шки на 7-ий к1лометр шосе 
Бердич1в-Хажин 1 там розстр1лювати.

   Нев1льними св1дками цього масового розстр1лу евре1в Бердичева стали м1сцев1 мешканц1  А.Сидоренко, В.Мош- карук та Т.Федосова.

   У травн1 1944-го року у сво1х св1дченнях Бердич1вськ1й
М1ськ1й Ком1с11 по розсл1дуванню злочин1в н1мецько-
фашистських  окупант1в у Бердичев1 вони розпов1ли  , що 5-го вересня 1941-го року до м1сця розстр1лу  б1ля 7-го к1лометра шосе Бердич1в-Хажин фашисти почали з ранку п1двозити й приганяти п1шки людей з Бердичева.

    Конвоювали 1х н1мецьк1 солдати та оф1цери.
    Люди прибували з сво1м скарбом та коштовностями.

   Зпочатку 1х примушували в1ддати реч1 та коштовност1.
  Тих, хто був одягнений краще, примушували роздягнутися.

   П1сля того цих людей групами по 10 – 15 чолов1к п1дга- няли до краю викопаних ран1ше ям 1 там розстр1лювали
з автомат1в.

  Малих д1тей кати  кидали до ям живими , а п1сля розстр1лу  розстр1льн1 ями закидали землею.

   Розстр1льн1 ями були викопан1 вище яру, який був неподал1к,  1 наступного ранку на дн1 цього яру утворився
ставок з кров1, яка вит1кла з  тих засипаних катами роз-
стр1льних ям.

   Письменник Василь Гроссман у своему нарис1 «Вбивство евре1в у Бердичев1»  написав  про те, що 4-го вересня 1941-го року н1мц1 та  зрадники-пол1ца1 з  м1сцевих жител1в запропонували 1500-ам юнакам та д1вчатам з гетто по1хати на с1льскогосподарськ1 роботи.

   1х першими вивезли на сьомий к1лометр шосе Бердич1в-Хажин 1 там розстр1ляли.

   П1д час розсл1дування злочину окупант1в у цьому м1сц1
були виявлен1 й розкрит1 дв1 величезн1 ями-могили, у яких було нараховано 10656 труп1в людей р1зного в1ку, вдягнених у цив1льний одяг.

   Масовим розстр1лом 5-го вересня 1941-го року окупанти та  зрадники-пол1ца1 вилучили з гетто майже вс1х молодих  людей,  як1 могли б вчинити оп1р.

   У гетто залишилися лише ж1нки, д1ти, люди похилого в1ку, хвор1, 1нвал1ди  та старики.

   Кати з холоднокр1вним розрахунком та з н1мецькою педантичн1стю зробили все , щоб спланований ними вже ран1ше  наступний черговий массовий розстр1л-вбивство въязн1в Бердич1вського гетто пройшов без всякого оп1ру жертв.

   Приготування до ц1е1 акци1 окупанти завершили 14-го
вересня.

   До цього терм1ну руками п1днев1льних в1йськовополо- ненних були викопан1 розстр1льн1 рви-ями з обох бок1в дороги Бердич1в-Райгородок м1ж селом Радянське та хутором Шлемарка , а також  поблизу радгоспу Сокул1но.

   14-го вересня у Бердич1в прибула зондеркоманда айнзатц-
группи (особливого п1дрозд1лу) «С».

   Для проведення ц1е1 акци1 був також моб1л1зований весь особовий склад Бердич1всько1 м1сько1 сп1вдопо- м1жно1 укра1нсько1 пол1ци1 начол1 з  11 начальником Королюком.

  У н1ч з 14-го на 15-те вересня 1941 року г1тлер1вц1 ото- чили територ1ю Бердич1вського гетто.

  О четверт1й годин1 ранку 15-го вересня  1941-го року солдати зондеркоманди й укра1нськ1 пол1ца1 зненацька вв1йшли на територ1ю гетто й почали виганяти з будинк1в вс1х поголовно мешканц1,  як1 просиналися в1д постр1л1в та брутально1 лайки солдат1в та пол1ца1в 1 посп1хом навпомацки у темряв1 вдягалися.

  Зненацька захоплених людей заганяли з лайкою та стосунами у неск1нченну колону та гнали на ринкову площу.

   Тих, хто неспроможний був йти самост1йно, - дуже старих, 1нвал1д1в та важкохворих, - солдати та пол1ца1 вбивали тут же у дом1вках на очах у р1дних та близьких.
   
   Страшенн1 зойки ж1нок та плач тисяч переляканих д1тей
розбудили жител1в м1ста.

   На найдальших в1д гетто вулицях Бердичева люди  проси- налися в1д галасу й з1 страхом вслухалися у душерозди- раючий зойк, у який злились крики й плач тисяч людей, яких гнали на заклання, як поскотину.

   Коли розвидн1лось, ринкова площа була щ1льно  запов-
нена загнаними туди мешканцями гетто.

   Посп1хом, невеликими парт1ями людей, приречених катами на смерть, почали п1дганяти до того м1сця, де  п1д
доглядом  шефа зондеркоманды та голови Бердич1всько1 м1сько1 управи Редера кер1вники пол1ца1в  Королюк та
Зел1нський  п1д охороною пол1ца1в в1дбирали з кожно1
парт11 людей, що до них п1дганяли, квал1ф1кованих фа-
х1вц1в, необх1дних управ1 для забезпечення роботи кому-
нально1 служби, мереж та битових потреб окупац1йно1 адм1н1страци1.

   Всього з  людсько1 маси, приречено1 на смерть, були в1д1бран1 400 фах1вц1в.

   Серед них були в1дом1 у м1ст1 та район1 л1кар1 Барабан,
Бланк, Вурварг, Л1берман, Рубанчик, а також в1дом1 у м1ст1 майстри-фах1вц1 муляр-п1чник Пекел1с з синами-пом1чниками М1халем та Вульфом, електрик та
слюсар-механ1к Ас1р Григорович Еепельфельд з 13-р1чним сином Наумом.

   Ж1нка Ас1ра Григоровича Ф1ра Марк1вна Ерл1х, його 16-тир1чна дочка Ф1ра Епельфельд та мати його ж1нки Хана Ерл1х,  яких в1н не зм1г вже побачити, були розстр1лян1 у тий чорний день 15-го вересня 1941-го року
разом з  тисячами 1нших евре1в-бердич1влян.

   Под11 того дня так вкарбувалися у память 13-тир1чного Наума Епельфельда:

   «14-го  вересня 1941-го року ми,  як 1 кожного вечора, чекали чергового нальоту пол1ца1в.

     Як т1льки темн1ло,  - коли ран1ше, коли п1зн1ше, -  три-
чотири пол1ца1 заявлялися у гетто , вдиралися у дом1вки та, знущаючись як т1льки могли, грабували жител1в гетто.
Утоливши сво1 садистьськ1 страст1, вони уходили з гетто
п1зно вночи.

   На цей раз вже й п1вн1ч минула, а вони все не зъявлялися.

   Ми вир1шивши, що вони вже не прийдуть, полягали та й заснули.

   Розбудила нас дика стр1лянина з гвинт1вок та автомат1в
поруч з будинком,  сус1дн1м з нашим. Ми почали посп1шно навпомацки вдягатися.

   Через дек1лька хвилин до нас вдерлося двое озв1р1лих вщент пол1ца1в та почали  криком,  лайкою та
биттям прикладами гвинт1вок виганяти нас з дом1вки
на вулицю у темряву холодно1 ос1нньо1 ноч1.

   У непроглядн1й темряв1 в1дсв1ти автоматних та гвинт1вочних постр1л1в та лучики кишенькових л1хтарик1в солдат вихоплювали на мить постат1 людей,
яких женть кудись, як череду поскотини.

   Пол1ца1 загнали 1 нас у цю неск1нченн1 колону.

   Коли трошки розвидн1лося, ми побачили, що солдати та пол1ца1 виганяють з дом1вок та заганяють у цю колону все населення гетто.

   Неможливо змалювати  цей процес. –

   Людей виганяли у сиру та холодну ос1нню н1ч прямо з л1жка. Багато з них не встигали нав1ть як треба одягнутися. Вони так й шли у колон1-натовп1 , -  нап1водягнен1,  з бо- сими ногами, вдягнен1 лише у кальсони та нат1льн1 рубашки.
 
   Хворих, 1нвал1д1в солдати та пол1ца1 тягли волоком, бъючи прикладами, та кидали у колону,  як  колоди.

   Крики, плач, лайка солдат1в та пол1ца1в – справжне пекло.

   Батьки кликали сво1х д1тей, як1 загубилися у цьому н1чн1м хаос1,  д1ти батьк1в.

   Десь о шост1й годин1 всю оту людьську масу погнали у
напрямку до ринку.

   Уся площа ринку була оточена щ1льним колом солдат1в .
Усе нов1 гурти людей заганяли у те пекельне коло. Люди на площ1 стояли вже так щ1льно, що,здавалось, голц1 не було м1сця, куди впасти, а людей все пригоняли й пригоня-
ли.

   Коли п1днялось сонце, почалась спека. Багато хто з старих людей впадали у обмороковий стан . 1м ставало погано, але впасти у уцьому щ1льному натовп1 було неможливо. Допомогти цим людям н1хто не м1г. Багато хто з них так 1 помирали стоячи стиснутими з ус1х бок1в у натовп1.

   З зовн1шнього боку охорони почали збиратися праздн1
глядач1  - солдати та оф1цери  частин, розквартированих у Бердичев1.

   При1хав на плошу й бургом1стр з причетом прац1вник1в
м1сько1 управи. Солдати та пол1ца1 ще б1льш ущильнили натовп й зв1льнили для них м1сце, з якого бургом1стр почав давати як1сь вказ1вки начальнику м1сько1 пол1ци1.

   П1сля цього група солдат1в та пол1ца1в буквально вр1за-
лась у натовп, в1дт1сняючи кого праворуч, кого л1воруч,а декого залишаючи на м1сц1.

  Все це супроводжувалось  лайкою та нещадними побоями.
Декого забивали насмерть.

  Збуджен1 серед ноч1, перелякан1, голодн1 й стомлени стоянням на спец1 люди не розум1ли, чого в1д них хочуть.
Едине, що вони в1дчували, це  - дикий жах  в1д передчуття
чогось жахливого, що на них ще чекало. Цей жах знаходив вих1д у диких криках в1дчаю та у плач1, як1 ще б1льш озлоблювали г1тлер1вц1в та пол1ца1в, в1д чого т1 ще б1льше зв1р1ли так, що н1чого людського в них вже не за- лишилося.

   Нас з батьком, який прижимав мене весь час щ1льно до себе, в1дт1снили до яко1сь групи, яку формували б1ля центрального входу до ринку.

   Ми нав1ть не встигли побачити, як нас розлучили з мамою, бабунею Ханою й сестричкою Ф1рочкою та куди вони под1лися п1сля цього.

   До протиложно1 в1д центрального входу частини ринку почали п1дганяти вантажн1 аитомашини та грузити до них
людей.
   Це в1дбувалося на велик1й в1дстан1 в1д нас 1 тому нам  було пагано видно, що там в1дбуваеться. Але з часом к1льк1сть людей на площ1 все зменшувалась 1 коли почали
заганяти людей в кузова автомашин все ближче до того м1сця, куди в1д1гнали нас, ми змогли побачити процес т1е1 погрузки краще.

   Це було щось неймов1рне, чого не хот1в признавати розум!  - Сьогодн1 я, - той що бачев це на власн1 оч1, часами задаю соб1 питання:  «Чи могло таке бути у д1йсност1?…» -

   Людей штуханами й биттям прикладами збро1, гумовими та деревъяними палицями заганяли в кузова вантажних аитомашин. Я бачив, як одна з ж1нок , яку заганяли таким чином до переповненого вже  людьми кузова, не могла вти- снутися в нього  1 стояла на приступку каб1ни.1 раптом один з есес1вц1в почав бити 11 по спин1 прикладом автомата, який вис1в у нього на ши1.

   Побачивши, що так йому незручно, есес1вець почав бити ж1нку своею зал1зною каскою.

  К1нець-к1нцем ж1нка та впала з приступку на землю 1 есес1вець почав нещадно бити 11 ногами, взутими у важк1 чоботи.

  В1н бив 11 до тих п1р, доки вона перестала подавати ознаки життя.

   11 вже бездиханне т1ло г1тлер1вц1 закинули на голови тих, що були вже загнан1 до кузову.

   Перед погрузкою у батьк1в в1дбирали немовлят 1 малих д1точок та  кидали 1х до кузова 1ншо1, спец1ально для того пригнано1 вантажно1 автомашини.

   На м1сце щ1льно набитим людьми автомоб1лям, що в1д- 1жджали , п1д1здили  порожн1. 1х таким же чином загру-
жали й в1дправляли, а на 1хне м1сце прибували чергов1 порожн1.

   Цей б1с1вський конвейер працював безперервно. Нам здавлося, що невдовз1 й  нас погонять як вс1х.

   Але о трет1й чи четверт1й годин1 п1сля полудню погруз- ка людей на машини припинилася. Була увезена остатня парт1я людей, а порожн1 автомашини не п1дъ1хали. Чи то була в кат1в перерва на об1д, чи машини по1хали на дозаправку пальним, а ми все стояли й стояли п1д пекучим сонцем.

    Стояла л1тня спека. Багато хто з нас намагалися прис1сти на землю, але у туж мить  солдати й пол1ца1 починали кри- чати, погрожуючи зброею й люди миттю вставали й продовжували через силу стояти, спираючись один на  од-
ного.

   Т1, що дивилися на все що в1дбувалося з-за спин охорони,  почали повол1 розходитися. В1дъ1хав бургом1стр з причетом, а ми все стояли на площ1, очеплено1 з ранку солдатами.

   Лише п1д веч1р солдати охорони почали розходитись . Ми зрозум1ли, що можемо повернутися до гетто.

   Ми з батьком повернулися, у квартиру, з яко1 нас вигнали вноч1, - а там повний розгорд1яш: двер1 з петель з1рван1,
в1конних - рам як не було, у вс1х к1мнатах пух по кол1но. –
Очевидно, шукали , чи не поховано було там грош1 та коштовност1. Нав1ть л1жка зникли.

   Ми вийшли на вулицю. Там зустр1ли якогось чолов1ка, що знав батька. В1н пов1в нас до себе.

   У нього у дом1вц1 з1бралося чолов1к пять, яких, як 1 нас не в1дправили вдень з ринково1 площ1разом з ус1ма.

  У ту н1ч з 15-го на 16-те вересня н1хто з нас не спав.

   Вс1х нас бентежило питання, що сталося з вивезеними вдень людьми.

   Хоч знали ми вже, що окупанти щоденно розстр1лювали людей – ж1нок, д1тей, старих та хворих, а не могли пов1ри- ти, що вчора вони розстр1ляли таку масу людей, серед яких були й найдорожч1 нам р1дн1 й близьк1 люди.

   Взяти й за один день розстр1ляти десятки тисяч людей –
д1те1, ж1нок, старц1в та хворих! Чи можуть таке зробити люди, як1 належать до цив1л1зовано1 нац11?

   Нормальна людина не здатна у таке пов1рити. Не здатн1 ми були пов1рити у таке та й все!

   Почали гадати:  « Може, повезли 1х вс1х на як1сь роботи?» – (Це хворих, 1нвал1д1в та немовлят вповал у кузовах вантажних автомашин …)

   
   Не в1рили ми у те, що таку масу людей вивезли раптом з м1ста для того, щоб розстр1ляти.

   Не в1рили та й год1! Тод1 нормальна людина не могла ще пов1рити у таке. Пов1рити у таке було страшно … » .

   
   Те, що творили з людьми г1тлер1вц1 та 1хн1 пос1бники з м1сцевого населення  на окупованих ними територ1ях, нормальн1й людин1 уявити важко 1 тепер, через 60 рок1в п1сля зак1нчення у Нюрнберз1 Суду Союзник1в по анти- г1тлер1вськ1й коал1ци1 над нцистськими п1дступниками-головор1зами.

   Але так було.

   Вс1х приречених на смерть 15 вересня 1941-го року г1тлер1вц1 та пол1ца1 гнали по пятик1лометров1й смер- тельн1й дороз1 з Яток по Бродськ1й вулиц1 й дал1 по шосе
до ангар1в колишнього в1йськового аеродрому.

   Людей л1тн1х та слабих, а також немовлят та малих д1тей, яких в1дбирали у матер1в , везли до м1сця розстр1лу
вантажними автомашинами.

   Перш1 розстр1льн1 ями-рви, б1ля яких кати почали розстр1лювати  людей, були викопан1 безпосередньо за межею м1ста на в1дстан1 50 – 60-ти метр1в в1д шосе.
Людей розстр1лювали на очах у тисяч приречених на смерть, яких гнали до аеродромних ангар1в.

   Безпосередньо б1ля тих ангар1в людей, яких приганяли до них, г1тлер1вц1 та пол1ца1 розбивали на парт11 по 40-50 чолов1к  1  парт11 т1 одну за одною гнали до розстр1льних ям, викопаних  попередньо руками в1йсковополонених.

   Б1ля самих ям людей примушували в1ддати вс1 коштовност1 спец1ально призначеному для того оф1церов1 а п1сля того розд1тися до нат1льно1 б1лизни.

   Боячись можливого опору приречених на смерть, нацисти так зорган1зували це массове вбивство людей, що безпосередньо б1ля розстр1льних ям кат1в з автоматами було б1льше, н1ж жертв, п1д1гнаних на розстр1л до краю ями.

   Пограбованих та роздягнених людей холоднокр1вно розстр1лювали разом г1тлер1вц1 та пол1ца1.

   П1сля зв1льнення Бердичева п1дрозд1лами Червоно1
Арм11 Державна Ком1с1я судово-медично1 експертизи, очолювана л1карем М.Ф.Фесюком, виконала ексгумацию
труп1в  п1сля вскриття розстр1льних ям з обох бок1в Райгородського шоссе на зах1д в1д Бердичева.

   У своему акт1-в1дчит1 ком1с1я константувала:

« У пяти к1лометрах на Зах1д в1д Бердичева виявлено 10 розстр1льних ям-могил.

   При вскритт1 1х були виявлен1 людськи трупи р1зно1 стат1 та р1зного в1ку. На трупах були наручн1 повязки з
шестик1нцевою з1ркою.

   Всього у 10-ти ямах виявлено 18640 труп1в.

   На вс1х трупах виявлен1 вогнестр1льн1 пошкодження здеб1льше черепно1 коробки з вх1дним кульовим отвором
в област1 темляно1 кост1 ( як видно, розстр1л виконувався з позици1 «над ямою»).

   На деяких трупах кульов1 отвори знайден1 лише на к1нц1вках (люди були засипан1 землею будучи ще живими  1 т1льки пораненими)» .

   Ще одна, холодяча кр1в у жилах,  витримка з цього акту-
в1дчиту:

« На трупах д1тей грудного та дошк1льного в1ку, виявлених у ц1х 10-ти розстр1льних ямах, познак вогнестр1льного пошкодження не було знайдено (як видно,
д1ти ц1 були скинут1 до ям  та  засипан1 землею живими»).

   Селянин хутора Шлемарка Никита Мойсейович Дойчик у
сво1х  св1дченнях Державн1й Ком1с11 по розсл1дуванню злочин1в н1мецько-фашистських окупант1в у Бердичев1 пов1домив:

« Моя хата  стояла приблизно у пъяти метрах в1д шосе Бердич1в – Любар.

   У серпн1 1941-го року на протяз1 ц1лого м1сяця полонен1 червоноарм1йц1 п1д охороною н1мецьких солда-
т1в копали дв1 ями неподал1к в1д мого дому, на п1вн1ч в1д нього, приблизно у 200-ах метр1в в1д шосе.

   П1сля того, як т1 ями були викопан1, в один з вересневих дн1в з 7-мо1 години ранку до 2-о1 години дня до них п1д1джали по шосе крит1 вантажн1 автомашини. Зупинялись вони неподал1к в1д мое1 хати. З них вигружали еврейське населення, яке привозили з Бердичева.

   У кожн1й машин1 привозили 15-20 чолов1к: старих, д1тей, ж1нок.

   П1сля вигрузки 1х невеликими групами п1дганяли до ям, б1ля яких чекали на них н1мц1 з автоматами.
   
   Людей приганяли також п1шки колонами по 200 –300 чолов1к п1д посиленою вартою.
   
   Розстр1л виконували 8 солдат1в.

   На протяз1 всього дня я з двору спостерегав за тим розстр1лом.

   Я бачив, як люди благали 1х не вбивати, а одна д1вчина
поб1гла в1д розстр1люючих навколо ями. Солдати сп1ймали 11 та зкинули до ями живою.

  Тих, хто не м1г йти сам, родич1 клали на ковдри чи простирадла 1 несли з собою до розстр1льно1 ями.

   Багатьох хворих та нем1чних родич1 п1дводили до ями п1ддержуючи п1д руки.

   Маленьких д1тей та тих, що чинили оп1р, солдати зкида-  ли до ям живими.

   Д1ти, майже вс1, плакали, кричали, що хочуть жити, про- хали не вбивати 1х.Деяк1 з них чинили оп1р, вириваючись з рук кат1в.

   Сам я не бачив, але д1знався з розпов1д1 жител1в нашого хутору, що , засипаючи п1сля розстр1лу яму землею,
пол1ца1 побачили у ям1 живу д1чинку. Вона благала,щоб 11 не вбивали. Та один з пол1ца1в ударом лопати розполо- винив 1й голову» .

   Тою ж ком1с1ею було здокументоване св1дчення каменя- ра-п1чника Михайла Мо1сеевича Пекел1са, бердич1вляни- на, якому вдалося разом з 1ншими 15-ма евреями-въязнями втекти в1д розстр1лу, в1дкладеного катами до ранку. 


   15-го вересня 1941-го року  разом з 1ншими въязнями гетто були розстр1лян1 його ж1нка та три дочки.

  У своему св1дченн1 в1н розпов1в:

«15  вересня 1941-го року окупанти вчинили наймосов1ше
вбивство евре1в Бердичева.
   
  Готуючи цю акцию , вони руками в1йськовополонених червоноарм1йц1в напротяз1 б1льш як трьох тижн1в
викопали глибок1 розстр1льн1 ями-рви .

   М1сце розстр1лу – хутор Шлемарка неподал1к в1д аеродрому по Райгородському шосе.

   Ями були викопан1 довг1 та глибок1.

   Одна частина есес1вц1в та пол1ца1в заганяли приречених на смерть у т1 ями, а друга частина,  стоячи над ямами, розстр1лювала 1х згори.

   Цей розстр1л продовжувася весь день.

   О трет1й годин1 при1хали подивитися на це «видовище»  голова Бердич1всько1 м1сько1 управи Редер, його зам1сник
Сл1пченко та секретар управи Шм1дт.

   Безпосередню участь у массовому розстр1л1 15-го вересня 1941-го року приймали разом з 1ншими пол1цаями начальник м1сько1 пол1ци1 Королюк та пол1цай Мошковський.

   Для того, щоб заглушити крики жертв ц1е1 криваво1 розправи напротяз1 всього того дня над м1сцем розстр1лу
кружляли чотири 3-ьохмоторних н1мецьких л1така.

   Назавтра вся поверхня земл1, якою кати засипали розстр1льн1 ями, сочилася кровъю » .

      З сл1в св1дк1в масового розстр1лу еврейського населення Бердичева 15-го вересня 1941 року 1мецько-фашистськими окупантами письменник та фронтовий журнал1ст Василь Гроссман, мати якого , Катерина Савел1вна, вчителькаа одно1 з бердичевських шк1л, була вбита разом з 1ншими въязнями бердич1вського гетто, записав у перш1 дн1 п1сля зв1льнення Бердичева Червоною Арм1ею:

  « Ц1лий день продовжувалось жорстоке знищення беззахисних та безпом1чних людей,  единою провинною яких в очах убивць було те, що вони були за нац1ональ- н1стю евреями.

   Увесь день лилися кров.

   Розстр1льн1 ями були заповнен1 кровью. Глинястий грунт не вбирав у себе кров жертв 1зув1р1в  й вона вит1кала через край, –  величезними калюжами стояла у поглибленях поверхн1 земл1, ст1кала по схилах струмочками, збиралася озерцями  у  низинах рельефу.

  Поранен1, що падали до ям, гинули не т1льки в1д добиваючих постр1л1в кат1в, а й захлинувшись кровью людей, розстр1ляних перед ними.

   Ц1лий день крики приречених на смерть, на очах яких нещадно розстр1лювали пригнаних до ям людей – матер1в, д1тей, нем1чних старих , - наповнювали  навколишн1й прост1р.

   Селяни з близьких хутор1в уходили з дому подал1, щоб не чути жахливого галасу тисяч приречених на заб1й люде - - крику людського страждання,  яких не здатне пережити  людське серце ».

  Одна з розстр1льних ям була викопана на краю села Радянське Бердич1всьского району .

  З розпов1д1  жительниц1 цього села Мари1 1ван1вни 1ваново1:

   «У день 15-го вересня 1941 року, затримавшись вдома до 7-о1 години ранку, я вже не змогла вийти на вулицю, тому що н1мецьк1 патрул1 закрили для проходу неподал1к в1д мое1 хати м1сце для розстр1лу диаметром приблизно  у 500 метр1в.

   О сьом1й годин1 ранку до ями, що була викопана на краю нашого села Радянське , - приблизно у 200 метрах в1д мое1 хати, - почали п1двозити вантажними машинами евре1в  р1зного в1ку, - в1д немовлят до старих, - у супровод1 солдат1в-автоматник1в.

   Зпочатку людей зганяли з автомашин та парт1ями по 10-15 чолов1к у супровод1 солдат-автоматник1в п1дводили до краю ями й там розстр1лювали з автомат1в.

   Через деякий час людей, з1гнаних з автомашин почали спочатку заганяти до ями по щаблям, заготованим з торц1в ями, а вже пот1м згори розстр1лювати.

   Це зв1ряче вигнищення людей прордовжувалось з 7-о1 години ранку до 10-о1 години вечо-ра ».

   З ус1х въязн1в гетто, як1 були вивезен1 фашистами на розстр1л 15-го вересня , вцил1в т1льки один 10-тир1чний Ха1м Ройтман.

   На його очах були розстр1лян1 батько, мати та молодший брат.

   Н1мцю, який спрямував вже на нього св1й автомат , в1н вказав на годинник, який лежав на земл1. Коли  н1мець нахилився, щоб п1д1брати годинника, Ха1м кинувся б1гти.
Н1мець тут же в1дкри по ньому стр1льбу. Лише одна куля з автоматно1 черги знайшла  хлопчика, але, на щастя, вц1лила у його шапку.

   Хлопчик з переляку упав й втративсв1дом1сть. Його п1д1брав, сховав та всиновив м1сцевий селянин Герасим Прокопович Остапчук.

  У донесенн1 УП-го в1дд1лу штабу 213-о1 охранно1 див1з11, направленому 19-го вересня 1941 року командуючому оперативноим тиловим районом групи арм1й «П1вдень» значилося:

   « Жорстк1 м1ри, як1 були прийнят1 див1з1ею проти евре1в , признаються, - як 1 ран1ше, - справедливими й в1таються.Та евре1 у маленьких м1стах,як 1 у с1льськ1й м1сцевост1, - за винятком Бердичева, де 1х вже б1льш немае, - не так численн1, як на Волин1 » .

    П1д цим жахливим документом сто1ть п1дпис начальника в1дд1лу тилово1 в1йськово1 адм1н1страци1 полковника Якоб1.

    У майже повн1стю збезлюдяне Бердич1вське гетто на протяз1 посл1дуючих п1сля 15-го вересня 1941 року дн1в потай  пробиралися евре1 , як1 втекли   з близьких до м1ста с1л , невеликих селищ та хутор1в,  де також проводилось погол1вне винищення евре1в м1сцевими пол1цаями, яке супроводилося розграбуванням майна жертв та нелюдськи- ми знущаннями над ними.

    Ц1 люди над1ялися, шо у Бердичев1 1м вдасться якось уц1л1ти. Деяким з них удавалося знайти приб1жище поза межами гетто.

   Але з друго1 половини жовтня 1941 року окупанти знову почали проводити облави на евре1в у м1ст поза межами гетто за участю м1сцевих пол1ца1в.

   В1дновилися кровав1 безчинства окупант1в та 1хн1х п1дручних.

   У тих облавах поряд з нацистами та пол1цаями приймали участь також кати-добров1льц1 з м1сцевих мешканц1в.

   Затриманих у ход1 облав евре1в не просто вбивали, розстр1люючи. Попередньо з них нелюдськи знущалися.
   Як за 300 рок1в до того у часи Хмельниччини, маленьким д1тям трощили голови об кам1ння брук1вки мостових, а ж1нкам в1др1зали груди.

  Не припинялися й  спонтанн1 пограбування та розстр1ли въязн1в гетто.

Про життя у гетто п1сля масового розстр1лу 15-го вересня 1941 року колишн1й його въязень Наум Епельфельд згадуе так:

  « Якось до будинку, в якому ми з батьком жили разом з 1ншими мешканцями гетто, серед яких був л1кар Барабан з родиною та дуже старенька л1кар-дантист Рубанчик, зайшов н1мецький оф1цер. В1н був дуже збуджений 1 шось голосно говорив.

    Ми вс1 збентежились, боячись, що в1н зробить нам вс1м щось погане.

   Рубанчик, яка в1льно розмовляла  французькою та н1мецькою мовами почала з ним говорити.

   В1н, як нам здалося, заспоко1вся та почав розпов1дати 1й, що в1н нещодавно при1хав з Киева , де був св1дком чогось такого, що дуже  под1яло на нього та схвилювало.

  Неспод1вано в1н п1д1йшов до л1каря Барабана й почав обмацувати  його з ус1х бок1в.
  Раптом в1н примусив його зняти штан1 1 попросив нас принести йому н1ж. Ми завмерли у передчутт1 чогось страшного. Та оф1цер, одержавши н1ж, втратив 1нтерес до  л1каря Барабана та до вс1х нас. В1н випоров щось з штан1в Барабана та вийняв зв1дти маленький м1шечек.

  П1сля цього в1н заспоко1вся , повесел1шав та добродушно сказав, що нам дуже п1дфартило, бо 1нший на його м1сц1 розстр1ляв би нас ус1х на м1сц1 за протизаконне збер1гання й укриття коштовностей.

  Життя з кожним днем ставало страшн1шим. Люди зникали ц1лими с1мъями . Якось  ми з батьком повернулись з роботи у госп1тал1 1 не побачили н1 л1каря Барабана , н1 його ж1нки й дочок, н1 л1каря Рубанчик. Вс1 вони були того дня розстр1лян1.

   Такими були умови життя у  гетто до 30-го жовтня 1941року ».

   Тим часом окупанти готували  на к1нець жовтня-початок листопаду чергову криваву акц1ю, - черговий масовий розстр1л въязн1в Бердич1вського гетто, як1 ще залишалися живими разом з фах1вцями р1зних профес1й з числа чотирьохсот, в1д1браних М1ською управою п1дчас попе-редн1х акц1й.

   Вноч1 30-го жовтня 1941 року вс1х мешканц1в гетто перегнали до огородженого тов- стенними ст1нами  колишнього монастиря-фортец1, перетвореного у роки радянсько1 влади у Бердич1вський 1сторико- культурний запов1дник.
   Туди ж пригнали б1ля 3000 евре1в, схоплених у попередньо зд1йснених облавах на тер1тор11 гетто та поза його межами.

   Серед приречених на смерть на цей раз були також электротехн1к Ас1р Григорович Епельфельд та його син Наум, яким 1 цього разу пощастило вижити.

  Про ту стршну н1ч Наум Епельфельд згадуе так:

  «Вноч1 30-го жовтня  1941-го року все в1дбувалося  майже так само, як у н1ч на 15 вересня.Також , як тод1,  збудила нас спонтанна стр1лянина. Ус1х без винятку мешканц1в гетто вигали на вулицю, не даючи можливост1 вдягнутися. Як 1 тод1,  нас ударами при клад1в, лаючись, заганяли у колону, але погнали не до ринку, а у фортецю. (Фортецею ми називали,- за висок1 товстенн1 ст1ни огорож1, - колишн1й монастир монах1в-кармел1т1в, у якому м1стився 1сторико-культурний музей).

   Н1мц1в майже не було видно. Все робили пол1ца1.

   Нас загнали до величезного глибокого п1двалу, в якому царювла нап1втемрява. Час в1д часу згори кр1зь невеличк1 загратован1 в1конця  у п1двал стр1ляли  пол1ца1, як видно
з боязн1 того, що не вс1м 1м, з1браним на територ11 форте- ц1, буде надано можлив1сть прийняти участь у черговому розстр1л1 евре1в.

   Серед з1гнаних у п1двал були вже поранен1 та  застр1ле- н1. Хтось намагався допомогти пораненим .Чулися вигуки з проханням передавати воду для поранених та будьщо  для перевъязки ран.

   Колись до в1йни батько робив у цьому п1двал1 электичну мережу осв1тлення . Якось в1н взяв мене з собою та попросив одного з прац1вник1в музею показати п1двал та
познайомити з розм1щенням його прим1щень. Тому я знав, що е т1льки один вх1д до п1двалу.  Та все ж я почав шукати  який1сь 1нший вих1д або лаз з нього. В якомусь закутку я побачив маленьке незагратоване в1конце п1д самою стелею, заплетене колючим дротом. П1д ним стояла навколюшки наша сус1дка Мария Рафаил1вна, фармацевт. Вона блювала, прийнявши, - напевне, -  отруту, заготовану про таку чорну годину .

   Я покликав батька. Коли в1н п1д1йшов, Мария Рафа1л1вна була вже бездиханною. Раптом ми побачили за тим в1дшуканим мною в1концем пол1цая,  який посп1шки з1рвав з плеча гвинт1вку, щоб вистрелити в нас та кинулися вт1кати в1д того небезпечногог м1сця.

   Стр1льба згори, з подв1ръя у п1двал не припинялася. Здавалося, що там угор1 були вже не люди, а  кровожадн1 зв1рюки.

   Я все намагався умовити батька зробити спробу вибратися якось через те незагратовыане в1конце, - така була пекуча спрага вижити. Але у той же час я розум1в, що така спроба
була б  абсолютно нереальною,  - подв1ръя фортец1 було вщент забите озв1р1лими пол1цаями.

  Над11 на врятування не було.  – Якщо 15-го вересня був якийсь в1дб1р, - когось в1дганяли в1д маси людей, приречених на смерть, - то цього разу на смерть були приречен1 вс1  загнан1 до фортец1 без вийнятку.

   Ми вже опинилися у стан1, под1бному до шокового. П1зн1ш  я д1знався, що саме такий стан спостер1гав х1рург Пирогов у смертельно-поранених солдат1в: вони були  повн1стю безучасн1 до всього, що в1дбувалося навколо.

   Раптом прийшло врятування. – Згори почувся крик, чи е у п1двал1  Епельфельд.

   Батько схопив мене за руку й потягнув за собою, пробиваючись кр1зь натовп до виходу.

   Коли ми п1днялися на першу площадку, до нас п1дб1г один з пол1ца1в та почав в1дривати мене в1д батька. Батько не в1дпускав мое1 руки. Я не памъятаю як довго йшла та боротьба й хто зупинив  пол1цая.

   Я прийшов у себе т1льки коли ми вийшли у дв1р фортец1, який був ущент заповнений пол1цаями. До нас п1д1йшов цалмейстер , кер1вник техн1чного та обслуговуючого персоналу госп1таля,  який м1стився у буд1влях м1сько1 л1карн1, в як1й батько прцював з долреволюц1йних час1в до само1 окупац11 Бердичева г1тлер1вцями та до яко1 ми щоденно ходили на роботу з гетто.

   Цалмейстер в1дв1в нас до госпиталю й сказав нам, що в1днин1 ми будемо жити при госпитал1 й повинн1 не виходити за його меж1. П1сля цього в1н викликав солдата й наказав йому показати, де ми будемо жити. У к1мнат1, до яко1 в1н нас прив1в  було вже четверо евре1в – двое кравц1в, чоботар та перукар. Невдовз1 привели  столяра Кращеного, якому вдалось втекти з колони , не д1йшовши до монастиря-фортец1, та добратися до госпиталю. Для життя нам в1двели к1мнату, яка вдень ставала майстернею кравц1в та чоботаря.

   На цей раз нас врятувало в1д смерт1 те, що цалмейстер не був оголт1лим нацистом та вбол1вав за св1й службовий обовъязок,  до якого належало й забезпечення роботи  електричного устаткування госпиталю, ремонтування  мебл1в, а також одягу та взуття персоналу та пациент1в.

   Нам вдалося прожити у госпитал1 доти, доки Комендатура СД ( в1йська служби безпеки) не заборонила адм1н1страци1 госпиталю тримати у своему роспоряджен1 евре1в-рем1сник1в у неробочий час та зобовъязало  11  передати 1х у таб1р СД, який було створено на Лис1й гор1».

   3-го листопаду 1941 року людей, з1гнаних до фортец1, почали парт1ями по 150 чолов1к доставляти у район хутору Сокул1но до  розстр1льних  ям-урвищ, викопаних заздалег1ть руками в1йськовополонених, й там розстр1лювати.

   Командував розстр1лом оф1цер-есес1вець.

   Людей, яких п1дганяли до ям, розстр1лювали н1мецьк1 солдати та укра1нськ1 пол1ца1 начол1 з тод1шн1м начальником м1сько1 пол1ц11 Зелинським.

   Багато хто з жертв цього розстр1лу  п1сля чоторьох страшних м1сяц1в перебування м1ж життям та смертю, п1сля втрати найближчих р1дних, забитих по-зв1рячому  на 1хн1х очах, п1сля зв1рячих побо1в , знущань та голоду йшли на смерть, як на позбавлення вiд жаху цього усього.

   Перед розстр1лом виконавц1 то1 криваво1 бойн1 примушували людей роздягатися догола.

   Голих 1х п1дганяли до краю ями та скидали на дно, а пот1м згори розстр1лювали постр1лами з автомат1в.

  Того дня, - 3-го листопаду, - були розстр1лян1 разом з 1хн1ми родинами в1дом1 у м1ст1 та район1 л1кар1- терапевти Вурварг та Л1берман, який був ще земським л1карем у дорево- люцшйн1 часи, л1кар-стоматолог Рег1на Бланк та багато 1нших.

   Л1каря Л1бермана не врятувало  й те, що замолоду в1н прийняв хрещення у православье  та у квартир1 його були розв1шан1 у кутах к1мнат 1кони.

   Л1кар Вурварг зак1нчив медицинський факультет ун1верситету в кайзер1вськ1й Герман11, а у роки першо1 св1тово1 в1йни  дек1лька рок1в пробув там у полон1. В1н в1льно говорив н1мецькою мовою. Його над11, що н1мц1 в1зьмуть це до уваги не справдалися. Того дня в1н був убитий разом з ж1нкою та двома дочками.

  Проводячи цю чергову криваву акц1ю, кати в1дселекцювали з маси приречених на смерть 150 рем1сник1в-фах1вц1в, як1 потр1бн1 були для забезпечення функц1ювання м1ського господар- ства та побутових потреб окупац1йно1 адм1н1страц11.

  Серед тих, хто залишився у живих п1сля 3-го листопаду були електромехан1к Асир Григо- рович Епельфельд з 13-тир1чним сином Наумом, каменяр-п1чник Михайло Мойс1йович  Пекел1с, столяр Крашений, чоботар Шкляр, шорник Сатановський та 1нш1 в1дом1 у Бердичев1 фах1вц1.

   25-го лютого 1942 року геб1тском1сар Бердич1вського округу видав наказ, за яким ус1 евре1, що укривалися ще у Бердичев1 в1д окупац1йно1 влади, були зобовъязан1 напротяз1 тижня з дня видачи того наказу переселитися до концетрац1йного табору СД  на Лис1й гор1.

  У том у ж наказ1 значилось, що кожний еврей,  знайдений 2-го березня та у вс1 посл1дуюч1 дн1 поза територ1ею того табору, буде розстр1ляний на м1сц1.

  П1сля в1ддачи цього наказу вс1 евре1-рем1сники були з1бран1 до бараку №1 табору СД на Лис1й гор1, створеному на територ11 колишн1х казарм 14-го кавалер1йського полку Червоно1 Арм11 .

   Нацистськ1 кати ревн1сно виконувли дияв1льський план «к1нцевого вир1шення еврейського питання». Вони не давали пощади н1кому – н1 ж1нкам, н1 старим, н1 д1тям.

  У пъяти к1лометрах в1д Бердичева по Житотмирському шосе у сел1 Димитр1вка знаходився дитячий сир1тський будинок-приют. У тому приют1 окупанти виявили 70 д1тей-евре1в.

  Одного дня вони провели у святкових обставинах обряд  хрещення тих д1тей у православъя у присутност1 геб1тском1сара та кер1вникив Бердич1всько1 м1сько1 управи. Наступного дня вс1 т1 70 д1тей були привезен1 до комендатури СД та розстр1лян1 на Лис1й гор1.

  У травн1-червн1 1942-го року окупанти знову провели по селах та м1стечках навколо Бердичева облави та розстр1ли евре1в, як1 ще уц1л1ли в1д  погром1в та екзекуций.

  Б1льш як 700 еврейських д1вчат та юнак1в, не убитих п1д час тих облав , були доставлен1 у Бердич1в з Янушполя (1ванполя), Андрушовки, Ружина й Козятина. 1х пригнали у таб1р на Лис1й гор1.  Юнак1в, як1 мали який1сь фах, потр1бний окупантам, приеднали до въязн1в бараку №1, в якому утримувалися рем1сники-бердич1вляни.

   16-го липня 1942 року у т1р1 14-го кавалер1йського полку Червоно1 Арм11 солдати таб1рно1 охорони иа м1сцев1 пол1ца1 рорзстр1ляли майже вс1х въязн1в, пригнаних у таб1р п1сля весняних облав та 230 фах1вц1в з бараку №1. 

      П1сля цього розстр1лу в барац1 №1 зосталося у живих б1ля 60 рем1сник1в-фах1вц1в, без послуг яких окупанти та М1ська управа не могли обходитися.

  1 цього разу смерть об1йшла 1х та серед них Асира Григоровича Епельфельда та його сина-п1дростка Наума.

   Через як1йсь час ус1х въязн1в бараку №1 г1тлер1вц1 перевели до м1сько1 въязниц1.

   Розстр1ли на Лис1й гор1 не припинялися.

   Шорник Х.В.Сатановський , що уцил1в , як 1нш1 рем1сники-фах1вц1 п1сля чергового масового розстр1лу 16-го липня 1942 гоку, та працював тод1 у табор1 на Лис1й Гор1,  розпов1в п1зн1ше:

  «Розстр1ли у табор1 на Лис1й  Гор1 в1дбувалися щоденно.
Розстр1льн1 ями копали сам1 приречен1 до розстр1лу, а за- сипали 1х землею п1сля розстр1л1в г1тлер1вц1 та пол1ца1.

   У цих щоденних розстр1лах приймали участь ефрейтор Ессельбах, унтер-оф1цер Енр1х та завгосп комендатури СД П1нц.

   Я був св1дком одного з розстр1л1в на Лис1й Гор1 евре1в та в1йськовополоненних.

   Сво1м жертвам кати перед розстр1лом  въязали руки за спинами дротом, щоб вони не могли вчиняти оп1р».

   У м1ськ1й въязниц1 , як 1 у табор1 на Лис1й Гор1 знущання над въязнями та розстр1ли були щоденною звичайн1стю.

   З спомин1в Наума Епельфельда про обставини, в яких
В1н аеребував у т1й въязниц1 разом з батьком та1ншими рем1сниками-фах1вцями:

   « Одного дня нас з табору на Лис1й Гор1 перегнали до
М1сько1 въязниц1.

    Нас, евре1в , утримували в окремому корпус1 въязниц1, в якому перед в1йною м1стилася въязнична л1карня.

    Було нас у той час приблизно 150 чолов1к.
У кожн1й з двох камер, в яких нас утримували, було  70-80
въязн1в. Було так т1сно, що зпали по черз1.

    Розпорядок дня був жорсткий та жорстокий. –

    Вранц1  - 30-хвилинна прогулянка у внутр1шн1м подв1ръ1 въязниц1, оточен1м височенною цегляною ст1ною. На подв1ръ1 була деревъяна вбиральня.

   Доки ми були на прогулянц1, въязн1-чергов1 прибирали
камери. П1сля тих 30-ти хвилин нас знову заганяли у камери до наступного ранку.

    П1сля прогулянки – сн1данок:  кружка кипъятку та шматочок ерзац-хл1бу, зпеченого з муки й дом1ш1в опилок або ж полови.

   Хл1б видавали з розрахунку одна буханка хл1бу на 10 чолов1к. Р1зали буханки на порц11 не ножем, а ниткою, щоб менше було крихтя. П1сля того хтось повертався обличчям до ст1ни 1 в нього запитували: «Вимин?» («Ко-
му?»). – В1н називав пр1звище того, кому дати чергову пайку ерзац-хл1ба. Крихтя призначалося р1зальнику за роботу.

   На об1д видавали миску баланди – р1дкого супу.

   Ужин складався з стакана кипъятку.

   На протяз1 всього утримання нас у въязниц1 майже щоденно з камери забирали для розстр1лу одного-двох чолов1к. Ними були переважно д1ти, та б1льш л1тн1 з въязн1в.

   Через якийсь час нашого перебувння у въязниц1 почали
один раз у м1сяць,  а пот1м  раз у кожн1 5-6 дн1в розстр1лювати по 10-15 въязн1в, переважно хворих та нем1чних. – Прим1ром, той, хто вдарився ногою та шкутульгав,  або пор1зав палець та перевъязав його ганч1ркою, п1длягав розстр1лу.

   Коли з приблизно 150 въязн1в-евре1в залишилося 20, нас вс1х з1брали до одно1 камери,  то  ц1 пер1одичн1 розстр1ли припинилися та 1ншим став режим утримання. Нас почали водити на роботу до въязничних майстерень. Мене з батьком поставили на виконання ковальських роб1т.

   Та хвор1 й покал1чен1, хоча б 1 трохи як р ан1ше бзвинятково  розстр1лювалися. Прямо з кузн1 увели й розстр1ляли коваля Якова Ройтмана з Любар, як т1льки побачили, що в1н поранив п1дчас роботи кол1но й пере- въязав його ганч1ркою».

   Серед пол1ца1в въязнично1 варти  був один, який вид1лявся особливою жорсток1стю нав1ть пом1ж 1нших
побратим1в-зрадник1в та попл1чник1в окупант1в. В1н був хижаком по в1дношенню  до всього живого, будь то п1д1гнана до краю розстр1льно1 ями людина, чи ухоплен1 його хижим поглядом горобець, к1шка або ж собака. Побачивши 1х неподал1к в1д себе, в1н скидав з плеча гвинт1вку й стр1ляв.

   Коли г1тлер1вець або пол1цай входили до камери , вс1 въязн1, як1 знаходилися там, повинн1 були встати й зняти з голови шапку. Якось до камери, у як1й серед 1нших въязн1в утримувалися Асир Григорович Епельфельд та його 14-р1чний син Наум, ув1йшов пол1цай, який був пом1тно нап1дпитку. Хлопчик, кволий ще п1сля перенесеного на ногах, щоб не розстр1ляли як хворого, тифу , п1днявся на ноги не так швидко, як хот1лося пол1цаев1. Той схопив хлопчика за в1двороти куртуки та
з силою посадив його на жаровню, що стояла на п1длоз1,
яку батько його розпалив щоб нагр1ти паяльника для ремонту портсигару залишеного йому для цього н1мецьким оф1цером .

   Лише коли камера наповнилася димом в1д пропалених штан1в хлопчика та запахом гор1лого т1ла його, пол1цай в1дпустив його та вийшов з камери, проц1дивши кр1зь зуби: «Наступного разу не будеш розсижуватися!»

   Якось вночи до камери вдерся пъяний пол1цай та розпочав без усяко1 причини лупцювати штиком по голов1 Асира Григоровича, який спав ближче 1них до двер1. Пол1- цай бив та примовляв: « Що жид1вська наволоч, приходу жид1в Стал1на та Рузвельта чекаеш? Не дочекаешся!»

  Та, на счастя, в1н не вгадав.

     13-го листопада 1943 року, коли  Червоною Арм1ею було у перший раз зв1льнено Житомир, - (п1сля цього це м1сто було знову захоплене г1тлер1вцями та знов зв1льнене Червоною Арм1ею) – частину въязн1в окупанти погнали до тилу н1мецько1 арм11, а тих, що залишилися, напротяз1 всього дня розстр1лювали на подв1ръ1 въязниц1.

   Ось як запамьятав той останн1й день увъязнення один з приречених того дня нацистами на смерть 16-тир1чний Наум Епельфельд:

  «13-го листопада 1943 года нас, як звичайно, погнали на роботу до майстерн1.
   
   О десят1й годин1 ранку н1мц1 провели чергову селекц1ю, – в1д1брали кравц1в, чоботар1в, та годинникар1в .
   
    Ус1х 1х посадили на п1дводи та в1дправили у супровод1 пол1ца1в на Зах1д разом з майном, награбованим у м1ст1, яке п1длягало евакуац11.

   Нам вс1м стало не по соб1. – Ми зрозум1ли, шо будемо неминуче розстр1лян1 разом з ус1ма въязнями, яких окупанти залишили у въязниц1.

   О трет1й чи четверт1й годин1 дня до възниц1 прибули дв1 вантажн1 машини з головор1зами-л1кв1даторами,  - солдатами  СС та СД,  як1, не гаючи часу, в1дрзу ж 1 приступили до розстр1лу въязн1в.

   На господарчому подв1ръ1 въязниц1 давно вже було вирито котлован для збудування спец1ально1 печ1, призначено1 для спалювання труп1в п1сля систематичних розстр1л1в. Цей котлован на початку листопаду був поглиблений та п1дготований для чергового масового розстр1лу въязн1в.

   Въязн1в виводили з камер по 10-15 чолов1к та гнали до господарчого двору й там розстр1лювали.

   Коли почало темн1ти, розстр1л припинили з тим, щоб зак1нчити л1кв1дац1ю въязн1в наступного дня.

   Ус1х въязн1в, яких не встигли розстр1ляти, загнали разом до одно1 камери.

   Двер1 камери у посп1ху не замкнули й ми мали змогу виходити до невеликого коридору, що змикався з 1ншим коридором, в к1нц1 якого були двер1 виходу до  внутр1шнього подв1ръя въязни ц1. Т1 двер1 були перекрит1 зовн1 зал1зною перекладиною, замкнутою на кований
шкворень.

   Н1хто з нас про сон не м1г 1 помишляти. Ус1 ми розум1- ли, що назавтра будемо розстр1лян1, якщо не зможемо знайти спос1б вирватися з въязниц1.

   Та яким чином це зробити?  П1длога, ст1ни й стеля камери та коридор1в – бетонн1, на окн1 – зал1зн1 грати.

   Завжди, куди б нас не гнали, батько встигав прихопити з собою сумку з сво1м робочим 1нструментом.

   1 цього разу вона була з ним, а в н1й була ножовка по зал1зу.

   В1н почав було розпилювати грати. Але тутже й припинив, щоб тим шумом не накликати охорону.

   Надумали ломати двер1 виходу на внутр1шне подв1ръя въязниц1.

   Я поб1г подивитися, що робиться у тому коридор1. В1н був порожн1й. Раптом я збагнув, що шкворень запору зовн1шньо1 двер1 заходить до нашо1 камери й там його утримуе нагвинчена велика гайка.

   Я тут же поб1г розпов1сти про мое в1дкриття батьков1.

   Пом1ж  його  1нструментом був разводний ключ 1 в1н
в1дгвинт1в ту гайку з1 шкворня. Шкворень виштовхнули назовн1 й в1дкрили двер1.
   
   Ми опинилися на внутр1шньому подв1ръ1 въязниц1.

   Вийшов з хмар м1сяць 1 надвор1 було св1тло , як вдень. На подв1ръ1 н1кого не було. Височенна камъяна ст1на з щ1льно замкнутими зал1зними воротами в1дд1ляла це подв1ръя в1д  господарчого подв1ръя,  обнесеного лише загорожею з колючого дроту.

   Посеред двору була деревъяна вбиральня. На 11 даху ми побачили з1рване з петель полотно деревъяних дверей .  Скориставшись ним, як драбиною, ми почерз1 видерлися на огороджувальну ст1ну й попригали на господарче подв1ръя въязниц1.

   В одному м1сц1 п1д  огорожею з колючого дроту ми побачили зроблений кимсь п1дкоп та скористувалися ним.

Таким чином ми вирвалися з въязниц1 й вибралися з м1ста ».

   Довгий розстр1льний день втомив кат1в та пол1ца1в-охоронц1в, що напевне були також  приголомшен1 та пригн1чен1 в1сткою про  в1дступ н1мц1в з Житомеру.Тому втеча въязн1в-смертник1в не була своечасно пом1ченою. Це врятувало 1м життя.

   Серед учасник1в т1е1 втеч1 окр1м Асира Григоровича Епельфельда та його 16-тир1чного сина сина Наума Епельфельда були також столяр Крашений, чоботар Шкляр, та каменяр-п1чник  Михайло Мойс1йович Пекел1с.

   В останн1 тижн1 листопаду та у грудн1 1943 року окупанти проводили у м1ст1 облави, щоб як можливо б1льше людей угнати в тили в1дступаючо1 н1мецько1 арм11 . Не припиняли вони й  розстр1ли въязн1в та частини в1дловлених у м1ст1 людей на господарчому подв1ръ1 въязниц1 та у табор1 СД на Лис1й Гор1.

   У въязниц1 розстр1лами керував та особисто приймав участь у них  начальник въязниц1 обер-лейтенант СД З1берт.

  У процес1 розсл1дування зв1рячих злочин1в н1мецько-фашистських окупант1в та 1хн1х попл1чник1в, - м1сцевих пол1ца1в  на територ11 бердич1всько1 м1сько1 въязниц1 були виявлен1 та розкопан1 дв1 розстр1льн1 ямив яких було знайдено б1ля 300 обгор1лих тру-
п1в .
   На вс1х тих трупах були виявлен1 кульов1 пробо1ни у потиличн1й частин1 черепу.

   Велику облаву та повальн1 обшуки окупанти провели у Бердичев1 у перший день 1944-го року. Вс1х  заарештованих того ж дня було в1дправлено до тилу арм11, – подал1 в1д наближаючогося фронту.

   3-го с1чня 1944-го року , - напередодн1 свое1 втеч1 з Бердичева, - окупанти розстр1ляли вс1х въязн1в табору СД на Лис1й Гор1, як1 ще залишалися там.

   Шорник Х.В. Сатановський, якому вдалося втекти з бараку напередодн1, став нев1льним св1дком цие1 криваво1 акци1.

       Ось що в1н розпов1в у травн1 1944-го  року на зас1данн1 Бердичевсько1 м1сько1 ком1с11 по розсл1дувунню злочин1в  н1мецько-фашистських загарбник1в:

  « У н1ч з 1-го на 2-ге с1чня 1944 року я пробрався на горище будинку у двор1 комендатури СД , покунутого н1мцями напередодн1, надючись що у тому будинку об-
лави не буде.

   Знаючи про наближення л1н11 фронту до Бердичева, фашисти хот1ли найшвидче розправитися з въязнями , як1 ще залишалися  у табор1 СД  на Лис1й  Гор1.

   3-го с1чня 1944 года  я бачив з горища , де зховався, розстр1л въязн1в на подв1ръ1 комендатури СД.

   Въязн1в виводили на подв1ръя групами по 5-10 чолов1к.

  Спочатку 1м загинали руки за спину та звъязували 1х , а п1сля того п1дганяли до вирито1 попередньо там же на подв1ръ1  ями й розстр1лювали.

   У той день солдати СД розстр1ляли й закопали  120 въязн1в.

   Розстр1лом керував начальник комендатури СД оф1цер СД  Кнорр.

   Въязн1в розстр1лювали солдати СД при участ1 ефрейтора Ессельбаха та унтер-оф1цера Енр1ха.

   Фашисти посп1шали зак1нчити цю акцию  1 частину сво1х жертв засипали землею живими.

   У н1ч з 3-го на 4-е с1чня 1944 року до Бердичева ув1йшли в1йська Червоно1 Арм11».

   Як було позначено у зб1рнику «Народовбивц1», - що був виданий п1д редакц1ею письменника та журнал1ста 1лл1 Григоровича Еренбурга, - у Бердичев1 напротяз1 н1мецько-фашистсько1 окупаци1 м1ста г1тлер1вц1 при участ1 1х попл1чник1в м1сцевих пол1ца1в знищили 38536 радянських громадян.

   Масов1 розcтр1ли  у Бердичев1  10656  евре1в 5-го вересня 1941 року  та 18640 евре1в 15-го вересня 1941 року  були одними з перших масових акц1й знищення еврейського населення на окупованих г1тлер1вцями територ1ях Европи та СРСР.

   У тому ж чорному вересн1 1941-го року кровав1 розправи окупант1в та 1хн1х м1сцевих попл1чник1в над евреями прокотилися по вс1х м1стах, м1стечках та селах окуповано1 г1тле- р1вцями Укра1ни.

      У свему донесенн1 командуючому оперативним тиловим районом групи арм1й «П1вдень», датованому 20-им вересня 1941-го року, - ( 90-им днем з початку в1йськових д1й на те-
ритори1 СРСР ! ) , - начальник 197-о1 польово1 комендатури пов1домив:

«Майже у всьому район1 комендатури ЕВРЕ1В Б1ЛЬШЕ НЕМАЕ . Т1льки в Житомер1 на 18 вересня залишалось 6000 евре1в, з1браних у гетто. У створенн1 1нших гетто необх1дност1 вже не було ….
… Було встановлено, що евре1 у Коростишев1 та у Житомер1 знаходяться у звязку з партизвнами. Як м1ра-в1дпов1дь у Коростишев1 були розстр1лян1 60 евре1в, а 19-го ве-
ресня розстр1л евре1в було виконано у Житомер1».

   Кривавий злочин н1мецько-фашистських нелюд1в 15-го вересня 1941-го року у Бердичев1 був злов1сним прологом до криваво1 б1с1всько1 меси, проведено1 ними через два тижн1 у святий для евре1в Судний день 29-го вересня 1941-го року у Киев1 – у Бабиному Яру на Сирц1.

   У т1й акц11 г1тлер1вськ1 головор1зи та пол1ца1, - набран1 з подонк1в м1сцевого населення на додаток до пол1ца1в, Привезених з Зах1дно1 Укра1ни та Литви, -
розстр1ляли,   пограбувавши перед тим по-бадитському, ТРИДЦЯТЬ ПЪЯТЬ  ТИСЯЧ ЕВРЕ1В , - д1тей, ж1нок, хворих  та старц1в, - ЗАГУБИЛИ ТРИДЦЯТЬ ПЪЯТЬ  ТИСЯЧ ЛЮДСЬКИХ ДУШ.

  Ось автограф майора Ганса КОХА, холоднокр1вного вбивц1 з т1е1 ж айнзатцгрупи «С», зондеркоманда-5 яко1 зв1рячила у Бердичев1, не в1дстаючи  в1д 1нших зондеркоманд, як1 д1яли  по вс1й Укра1н1 в1д Львову до Киева , - витримка з його секретного в1дчиту голов1 1мперського м1н1стерства окупованих сх1дних територ1й п1сля проведення акци1 «Бабин Яр»:

« …29 вересня 1941 року на околиц1 Киева у Бабиному Яру на Сирц1 зондеркомандою 4-а айнзатцгрупи «С» та п1дрозд1лами полку пол1цейсько1 охорони «П1вдень» роз-
стр1лян1 35 тисяч евре1в.

    У деяких молодих есес1вц1в помутився розум.  Вони не витримали такого масового знищення людей. Довелося в1дправити 1х до м1сцево1 псих1атрично1 л1карн1.

   Дехто в1дчував недомагання. Доводилося л1кувати 1х на м1сц1 гор1лкою …» 

  Т1 ТРИДЦЯТЬ ПЪЯТЬ  ТИСЯЧ ЛЮДСЬКИХ ДУШ  були знищен1  зг1дно з Приказом № 101  командуючого зондеркомандою-4-а  айнзатцгрупи «С» штандартенфюрера СС Пауля БЛОБЕЛЯ  солдатами  та оф1церами  зондеркоманди-4-а   при участ1  пол1ца1в укра1нсько1 пол1ци1 за 36 годин систематичного напротяз1 29-30 вересня розстр1лу кулуметами .

  У сво1х показаннях сл1дчому Нюренбергського М1жнародного трибуналу,(за постановою якого в1н був п1зн1ше пов1шений ), бригаденфюрер СС Пауль БЛОДЕЛЬ, - ( у сво1й донацистськ1й каръер1 - архитектор), - стверджував, що у т1й акци1 його зондеркомандою–4а був
розстр1ляний « лише 33771 еврей», тай цю цифру намагався зменшити наполовину.

   Всього до 12 жовтня 1941 року у Бабиному Яру нацисти та 1хн1 м1сцев1 попл1чники розстр1ляли 50 000 евре1в.

  З  вересня 1941-го року до листопаду 1944-го року у Бабиному Яру окупанти та пол1ца1 розстр1ляли  б1льш як 100 000 радянських громадян, людей р1зних национальн1стей – партизан та п1дп1льни к1в,  в1йськовополоненних та заложник1в.

   Напротяз1 окупац11  1941-1944 рок1в на територ11 Укра1ни нацисти та 1х м1сцев1 попл1чники- зрадники
                по-зв1рячому в1д1брали життя
                у Б1ЛЬШ як П1ВТОРА М1ЛЙОНУ ЛЮДЕЙ ,
              - в1д немовлят до глибоких старц1в, -
              ЛИШЕ З ТО1 ПРИЧИНИ,  що Т1 ЖЕРТВИ 1ХН1
                БУЛИ ЕВРЕЯМИ.

  Лише В1С1М  РОК1В ПРОМИВАННЯ МОЗГ1В нацистською гебельс1вською пропагандою – й колишн1 законопослушн1 та в1руюч1 у милосердного бога бюргери, як1 кичилися своею КУЛЬТУРНОЮ Н1МЕЦЬКОЮ НАЦИЕЮ, що дала св1тов1 Гётте, Шиллера, Гейне, Канта , Бетховена , въ1джають 7-го липня 1941-го року з криками «ЮДЕН КАПУТ!» ( «Евреям капут!») до нев1домого 1м ран1ше укра1нського м1стечка Бердич1в та напротяз1 двох з половиною рок1в здня у день скрупу- лезно, педантично знищують  по-зв1рячому  ПОНАД  ТРИДЦЯТЬ ТИСЯЧ ЛЮДЕЙ, - в1д немовлят до глибоких старц1в, - лише за те що ВОНИ – ЕВРЕ1. – Знищують  за такою нещадною, заздалег1ть запланованою системою, що лише 10-15 евреям пощастило вирватся з того пекла й залишитися у живих.

   Це БУЛО у Бердичев1.
 
   Це БУЛО у середин1 ХХ-го СТОЛ1ТТЯ.

   ТАКЕ не повинно повторитися Н1КОЛИ, Н1ДЕ й   Н1 з КИМ !

   
                * * *
               
  Б1льш1сть факт1в, наведених у цьому нарису, взят1 мною з брошури 1сторика С.Я.Елисаветинського «БЕРДИЧЕВ- СКАЯ ТРАГЕДИЯ» ( з п1дзаголовком «Документальная книга», видано1 у к1лькост1 лише 300 екземпляр1в 1нститутом 1стор11 Укра1ни Академ11 Наук УССР у
1991 роц1 («1сторичн1 зошити» , 1991, Ки1в) ,та з1 спогад1в Наума Асиров1ча Епельфельда, - р1дного брата мого батька, - Ефима Асировича Епельфельда (1912 – 1976).

   С.Я.Елисаветинський народився у 1929 роц1 у Бердичев1 та жив там до 5-го липня 1941-го року, - до дня, коли в1н разом з батьками встиг залишити м1сто за два дн1 до окупаци1 Бердичева г1тлер1вцями. Його старенька бабуся, яка залишилася у м1ст1, бо памъятала добре ставлення до евре1в оф1цер1в та солдат1в н1мецьо1 кайзеровсько1 арм11 у 1918 роц1, под1- лила долю ТРИДЦЯТИ ТИСЯЧ ЕВРЕ1В, знищених  окупантами та м1сцевими пол1цаями.

   Наум Асирвич Епельфельд народився у Бердичев1 у 1928-му роц1.
В1н,- на той час 13-тир1чний хлопчик, - разом з батьком Асиром Григоровичем Епельфельдом, мат1ръю Ф1рою Марк1вною Ерл1х, бабусею Ханою Ерл1х та 16- р1чною сестричкою Ф1рочкою Епельфельд  не встиг покинути Бердич1в до захоплення м1ста г1тлер1вцями й став разом з 1ншими евреями, як1 не встигли евакуюватися, въязнем Бердич1вського гетто, а пот1м концтабору СД та нацистсько1 въязниц1.

  У перш1 дн1 окупац11 нацисти при участ1 м1сцевих пол1ца1в розстр1ляли йог мат1р Ф1ру Марк1вну Ерл1х, його бабусю Хану Ерл1х та 16-р1чну сестричку Ф1рочку Епельфельд.

   Науму Асировичу Епельфельду та його батьков1, - электромехан1ку та винах1днику , - вдалося чудом вижити у пекельних умовах гетто, концтабору СД танацистсько1 въязниц1 й втекти з въязниц1 разом з дек1лькома 1ншими въязнями-евреями.

  П1сля зв1льнення Бердичева в1йськами Червоно1 Арм11 в1д окупант1в Н.А.Епельфельд разом з батьком повернувся до Бердичева.
   Через  деякий час в1н став курсантом Ки1вського В1ськово-медичного Училища, п1сля зак1нчення якого став ле1тенантом медично1 служби.  Будучи оф1цером в1н зак1нчв заочний х1м1ко-фармаколог1чний факультет Московького Медичноггоо 1нституту .

   П1сля зак1нчення  служби в арм11 кп1таном в1н працював зав1дуючим аптекою та лаборатор1ею в одн1й з л1карень на Укра1н1 до ви1зду п1сля розвалу СРСР до США.

   В1д 1мен1 вс1х, хто пережив ХОЛОКОСТ та тих,чи1 родич1 загинули п1д час н1мецько-фашистсько1 окупаци1 Бердичева я хочу на завершення  нарису «Це БУЛО у Бердичев1»  висловити  С.Я Елисаветинському та Н.А.
Епельфельду подяку за те, що вони повернули до траг1чного та сумного л1топису ХОЛОКОСТУ ЕВРОПЕЙСЬКОГО ЕВРЕЙСТВА те, що замовчувала довгий час радянська оф1ц1йна 1стор1ограф1я.

         2006 – 2009 роки,
         Хайфа.