Церковнi мишi
Вони ходять з журбою і бояться світанку,
А в ночі до ікони хилять обличчя,
І їх давить образа за життя нещасливе.
Вони криють, що в серці і ховають в душі,
Тих спотворених ритмів недоречні удари,
Насміх власних богів над спотвореним світом.
Свидетельство о публикации №111123107799