Мій скарб найбільший - моя матуся!
Її люблю я. У неї вчуся.
Учусь прощати. Учусь радіти.
Як жити віддано.І як любити.
Як добрі справи совершати,
Людину чуйністю як лікувати.
Збагнуть не можу, звідки сила,
Що гнала так її вітрила?
Звела на ноги аж десять діток!
П"ятьох сокОлів.П"ятьох лебідок.
Невісточок, зятів стрічала,
Усіх онуків влітку доглядала.
Снували руки без відпочинку,
Такі дбайливі, такі невпинні.
Роки пройшли. І я збагнула:
Життя вітрил вам виповняла
Ваша любов.
І материнська слава!
М1й скарб найб1льший...
© Copyright: Саша Моисеенко, 2011
Свидетельство о публикации №111122908251
Свидетельство о публикации №111122908251
Рецензии