Нічого не лишив.Зітхання...
І осіні літа та вЕсни...
Розквітли в бруньках сподівання,
Втомившись стражданням...
Даремно.
Замерзла душа і немає бажання.
Розтанули мрiї в злих очах-криницях.
У мороці темнім брунькам сподівання
Байдуже не дали з'явитись.
В пітьмі потонули!
Самотньою квіткой,
Що вирвали злістно,
Зім'явши з землею...
Я падаю тихо на дно...
У криниці...
В ті очі,що були і літом і небом.
Нічого не лишив,тій вербі.Зітхає...
У осіні ранній нам зими та весни...
I тіні хитаються. Квітки Як рани!
Їх бiлш не побачить планеті.
Мертва квiтка
© Copyright: Метаханорис, 2011
Свидетельство о публикации №111122903927
Свидетельство о публикации №111122903927
Рецензии