Чого нас знову тягне у село?
Що нас єднає з ним іще живих?
Полотна білі хатинок старих,
Що їх давно снігами замело.
Ще вікна тьмяно дивляться у світ,
Портрети давніх предків на стіні.
Бабусин лик у темному вікні,
І руки захололі, наче лід.
За хатою старий вишневий сад,
Старечі руки тягне у вікно.
О, Господи, це так було давно!..
Жаль, що дороги вже нема назад...
Свидетельство о публикации №111122710225