У Бабусі-віхоли боліли суглоби,
І вона всю ніч не склепила очей –
Бурчала,кричала, на долю нарікала:
«Старість не радість!»
А ми теж не спали,
Дивились, як сиплеться пух із чорного неба
в глибокий погріб нашого львівського дворика...
Милувалися як в світлі жовтого ліхтаря він творить диво:
вишня-нещасниця, скривджена дощами листопадогрудневими,
вдягала кожушка білого, ставала повногрудою ґаздинею;
сусіда-художника, що повертався з кнайпи, також не проминула чаша сія-
його чорний берет та пальто по п'яти стали янгольськими шатами -
аби ж тільки не струсив їх на порозі...
Ріс пуховичок на нашому підвіконні,
горів нічник, димок від паличок іланґ-ілінґа-берґамота п'янив та кликав нас
під пухову перину, в яку поринули ми до самісінького ранку...
чи ніч була чи й не було її...
Пухова нiч
© Copyright: Жозефин Де Лилль, 2011
Свидетельство о публикации №111122407818
Свидетельство о публикации №111122407818
Рецензии