Хтось палає сонцем яскравим,
Дехто сяє холодною зорею;
Буревієм змагавшись з недолею,
Він тепер вітерцем дме ласкавим.
Та людина - бурхлива, як море,
Інша - тиха, як те джерельце;
Заметіллю укривши лице,
Снігом й льодом він сковує горе.
Той все справжнє сховав за туманом,
Хмариною за обрій лине другий;
А він знов застогнав ураганом,
Він уже не приховує туги.
І ллє сльози осіннею зливою,
Блискавками усе розрива,
Та все ж стане людиной щасливою,
Бо й до нього весна підплива.
2011
Вiн
© Copyright: Наталия Бартенева, 2011
Свидетельство о публикации №111122407135
Свидетельство о публикации №111122407135
Рецензии