Я шукаю

Я шукаю

Я шукаю й сам не знаю
що бажає моє серце.
Одне можу лишень сказати
що бажаю, буду те шукати,
Може знайду десь, у когось
під словами красної ухвали,
мої дійсні побажання...

Для мойого повідання:
-- Колись, штори на морі
виявляли про чудовне
з'явлення Теодосія та
про Святих князів,
Бориса та Гліба.

І це було так в часи минулих часів.
Тоді коли сіяли пшеницю
без комбайнів. Не було комбайнерів
-- засівали своє поле так, як хто вмів.
Не шукали долі в чужім краї.
Все що було на білім світі,
зустрічалося на світі своїх друзів!

Були пани і були люди.
Веселий хутір вишнево розцвітався
Дівчину в неділю повіняали
та й за генерала віддали.
Хоч і старий він був,
вдягав жупан та шовкові штани!..

Я шукаю їх... Кого? -- не знаю.
Та й де вони? Можливо, булиб мої сини
А можеб і брати! Брати мої, моїх батьків
-- сини з пшениці моїх дідів.
Росли між гарбузами
Годувались огірками
Жували хліб та оселедці
Та вино із салом смакували.

Мене не знали. А я, шукаю їх.
Чому? -- не знаю.
Щось мені каже, що їх бажаю!
Колись знайду? -- не знаю!