Вареники
і начинку пхає з капусти.
Немовби чужі стали пальці –
ось-ось щось зі столу упустить.
Ось-ось і згадає від чого
у зморшках сльозинки солоні.
І майже загорнуть цей спогад
докупи сухенькі долоні.
Як довго місилося тісто,
а гости, у рамочках лиця…
Вареники ні з ким їй їсти.
Та є хоч за кого молиться.
Свидетельство о публикации №111122404342
http://www.stihi.ru/2013/05/20/8248
З повагою,
Нина Рябинина 20.05.2013 19:53 Заявить о нарушении