Давно до тебе я ішла
Крізь битий шлях, крізь ночі...
Я вірила і Бог послав
Мені назустріч твої очі.
Мене з тобою поєднала
Білява хата й шир Дніпра.
Нас мова матері з"єднала,
І пісня наша. І Земля.
Сяйнули очі добротою,
Блакиттю неба і тепла.
Ти моє сонце.І відрада.
Ти моє все! І я - твоя.
Ти мій уклін земний,
Ти подих мій весняний,
Волошки й сокирки в житах.
Ти вітер в полі. Моя доля.
Усмішка мами на вустах...
Ти цвіт вишневий коло хати,
Червона рута на ставах,
Вінок купальський на дівчатах
В духмяну ніч на берегах.
Ти жайвір ранній у степах.
Ти моє ладо. Ти зело.
Достиглий колос на хлібах.
Верба рясна. І полотно.
Кінця не буде порівнянням!
Безмежне поле... Як і ти.
Лиш наостанок порівняю
Тебе зі щастям на землі...
До тебе йду уже давно...
© Copyright: Саша Моисеенко, 2011
Свидетельство о публикации №111122206315
Свидетельство о публикации №111122206315
Рецензии