очі перших останніх вулиць
відверто грають на виліт
ніби-то всі, що повернулись
стандартизований, масовий виріб
кулі із білого бруду навколо
люди штовхаються на семафорах
твої думки знову до чуда
нагадують хвилі бездонного моря
я ж замерзаю у позі клерка
раптом, весна не прийде раніше:?
чуєш? то знітилось навіть небо
що всі вважали віщим
і всі звуки, що йдуть від мене
у твої мережива цвіту -
вибач, я занадто каленний
для свого нечуйного віку.
я люблю тебе, та не можу
стати твоїм особистим ехо.
міра бажання - червона рожа
у садку невідомих хтив.
***
© Copyright: Виктор Берллин, 2011
Свидетельство о публикации №111122008089
Свидетельство о публикации №111122008089
Рецензии
