Беседка

Обветшала, стареет беседка,
Рукотворная память кино:
Сувениры из кладки нередко
Отбивают... Что,  не  всё равно,
Где на память взять камешек малый?
Что ни шаг – то истории след:
Казантип – это путник усталый,
Прошагавший эпохам вослед.

Каменели холмы не от горя ль?
Солона не  от слёз ли вода?
Тучи стрел и на море, и с моря
Не одна выпускала орда.

Злые готы, свирепые гунны,
Печенеги сменяли хазар –
Замирал пышный остров с лагуной…
Наполнялся  рабами базар.
По физической силе – цена;
С полонянками ж вот как бывало:
Равный ей, коль красива она,
Брали вес драгоценным металлом…

А в глубинке – курганы, могилы…
Оседал на земле неприятель,
Но другой, напружинивший силы,
Появлялся  тут  за-во-е-ва-тель.

Киммерийцев ли, древних сармат
И аланов труды – труд Сизифов:
Налетал кочевой каганат,
Или мчалась орда древних скифов.

Мастерить зернотёрку, скребло
Недосуг… Нужны стрелы опять –
И кремнёвые сколы на дно
Осыпались в лазурную гладь.
Сколы, гальку, кремень и гранит
И сейчас размывает вода,
Но застывшую боль сохранит
Слюдяная слеза навсегда.

Кружева – аркатурные  линии
Поднялись из морской тишины,
И плывут, и летят чары синие,
И зовут в глубину старины…
Словно древний покой приютила
Рукотворная память кино.
А  беседка – в ней истины сила,
Чары символа, в город окно.

37 (1972г.) лет простояла беседка. Зафиксирован последний закат её жизни. Ночью, во время сильного шторма, она упала. 3 октября 2009.
В 2010 году построена беседка новая.

Фото: Марины Плотниковой.


Рецензии
Замечательный стих, Нина! много интересного узнал из Вашего произведения, посвященного талисману города Щёлкино! СпасиБО(г)!! Понравился стих! Мои аплодисменты! Вдохновения Вам! Счастья, здоровья, удачи! новых ярких стихов!
Спасибо за вдохновение, дорогая Нина!

=======================
Казантипська альтанка
=========================
(перевод на украи'нский язык,
с расширением легендной части: Николай Сысо'йлов)
http://www.stihi.ru/2018/10/25/2795

***

Занепавши, альтанка старіє,
Рукотворна легенда кіно.
Сувеніри – на згадку про мрії –
Відбивали туристи давно…
А виною – легенда красива,
Що в альтанці чаклує Любов:
Загадай "на кохання" – і сила
Чар альтанки проявиться знов.

Камінець, що у лівій долоні,
Треба стиснути тричі підряд,
Уявивши, що квіти червоні
З неба линуть, як зоряний град.
Це "працює" лише на світанку:
Дуже сильний такий оберіг.
Ось і брали "камінчик" з альтанки, –
Руйнували красу, що є гріх…

Та не знають "фанати" завзяті,
Що для чар є потрійна межа:
Треба тільки камінчик той взяти,
Що у морі три ночі лежав.
Це по-перше; а друга умова:
Щоб то був тільки "ку'рячий бог".*
І остання – всім чарам основа! –
Треба щастя просити удвох.

І все збудеться – спосіб надійний:
Тільки в чудо повірити слід.
Казантип – це митець-чародійник…
Що не крок – то історії слід.
Чорні ка'мені – чи не від горя?
Чи від сліз так солона вода?
Хмари стріл – і на море, і з моря –
Не одна випускала орда.

Люті готи, нестримані гуни,
Печеніги зміняли хазар.
Стони й досі "несуться" з лагуни,
Де колись-то був рабський базар.
Скільки душ тут у рабство попало.
Скільки горя базар причиняв.
З полоненими ось як бувало:
За фізичну красу – і ціна.

Міць та сила – цінились двократно.
Інших брали за гріш – як "лузгу".
За рабиню вродливу – чи знатну –
Брали золотом: йшла "на вагу"…
У глибинці – кургани, могили…
Осідав завойовник цих місць.
Та вже інший, напруживши сили,
Йшов "хазяїн"… – що більшу мав міць.

Тут були: кіммерійці, алани;
Був "хазяїном" навіть сармат;
Є сліди скіфських орд нездоланних;
Налітав кочовий каганат.
Ця земля – мов страждальниця-мати:
То любов, то війна тут цвіла…
Зернотерку, скребло майструвати –
Часу о'бмаль: потрібна стріла…

Кременеві надколи ще й досі
Розмиває солона вода,
Що крізь час мов шепоче нам: "Досить
Воювати, війна – це біда.
Досить болю, страждання і горя,
Не для жахів був створений світ.." –
Ось, що чула бесідка від моря,
І сама шепотіла услід:

"Казантип – це ворота до раю:
Хай завжди процвітає Любов"…

Занепавши, альтанка вмирає…
Та поглянь: відродилася знов!*
Наче спо'кій душі прихистила
Рукотворна легенда кіно…
Ця альтанка – в ній істини сила! –
Оберіг, у містечко вікно…

---------------------
* ку'рячий бог (куриный бог) – невеликий камінь з отвором природного походження, що проточений морською чи річковою водою.

*37 років простояла легендарна Казантипська альтанка, яку побудували на мисі Черепаха в Руській бухті у 1972р., – як гласить місцева легенда, – для зйомок епізодів фільму «Король Лір». Інша місцева легенда гласить, що ця бесідка була улюбленим місцем відпочинку знаменитої космонавтки В. Терешкової (і нерідко цю альтанку так і називають «Бесідка Валентини Терешкової»). Зафіксовано останній захід у житті легендарної споруди. Вночі, під час сильного шторму, вона впала: 3 жовтня 2009 року.

У 2010 році збудували нову альтанку: вийшла не така «тепла» і ажурна, як перша, бо зробили з монолітного залізобетону, щоб не «ламали» туристи (перша була з цегли). Зробили ще й другу, з цегли (майже точна копія зруйнованої). Отже, зараз на півострові Казантип «відроджених альтанок» стало дві (інша – близь пансіонату «Рига»: як дань пам’яті директорці цього пансіонату Э.Я. Вилка, за ініціативи якої була збудована легендарна «Казантипська бесідка-ротонда», що стала візитною карткою міста Щолкіно).

***
Николай Сысойлов,
24-25.10.2018

Коллаж мой – на основе фото из интернета
(Нина Плаксина; Казантипская беседка-ротонда; внизу посредине – фото Марины Плотниковой «Последний закат Казантипской беседки» 3 октября 2009г; слева сверху вид беседки перед разрушением, справа внизу – после разрушения; на остальных фото – две восстановленные копии легендарной беседки: монолитный и кирпичный варианты)

===========

С УДАРЕНИЯМИ
=======================
Казанти'пська альта'нка
=========================
(перевод на украи'нский язык,
с расширением легендной части: Николай Сысо'йлов)
http://www.stihi.ru/2018/10/25/2795

***

Занепа'вши, альта'нка старі'є,
Рукотво'рна леге'нда кіно'.
Сувені'ри – на зга'дку про мрі'ї –
Відбива'ли тури'сти давно'…
А вино'ю – леге'нда краси'ва,
Що в альта'нці чаклу'є Любо'в:
Загада'й "на коха'ння" – і си'ла
Чар альта'нки проя'виться знов.

Каміне'ць, що у лі'вій доло'ні,
Тре'ба сти'снути три'чі підря'д,
Уяви'вши, що кві'ти черво'ні
З не'ба ли'нуть, як зо'ряний град.
Це "працю'є" лише' на світа'нку:
Ду'же си'льний таки'й обері'г.
Ось і бра'ли "камі'нчик" з альта'нки, –
Руйнува'ли красу', що є гріх…

Та не зна'ють "фана'ти" завзя'ті,
Що для чар є потрі'йна межа':
Тре'ба ті'льки камі'нчик той взя'ти,
Що у мо'рі три но'чі лежа'в.
Це по-пе'рше; а дру'га умо'ва:
Щоб то був ті'льки "ку'рячий бог".*
І оста'ння – всім ча'рам осно'ва! –
Тре'ба ща'стя проси'ти удво'х.

І все збу'деться – спо'сіб наді'йний:
Ті'льки в чу'до пові'рити слід.
Казанти'п – це мите'ць-чароді'йник…
Що не крок – то істо'рії слід.
Чо'рні ка'мені – чи не від го'ря?
Чи від сліз так соло'на вода'?
Хма'ри стріл – і на мо'ре, і з мо'ря –
Не одна' випуска'ла орда'.

Лю'ті го'ти, нестри'мані гу'ни,
Печені'ги зміня'ли хаза'р.
Сто'ни й до'сі "несу'ться" з лагу'ни,
Де коли'сь-то був ра'бський база'р.
Скі'льки душ тут у ра'бство попа'ло.
Скі'льки го'ря база'р причиня'в.
З полоне'ними ось як бува'ло:
За фізи'чну красу' – і ціна'.

Міць та си'ла – ціни'лись двокра'тно.
І'нших бра'ли за гріш – як "лузгу' ".
За раби'ню вродли'ву – чи зна'тну –
Бра'ли зо'лотом: йшла "на вагу' "…
У глиби'нці – курга'ни, моги'ли…
Осіда'в завойо'вник цих місць.
Та вже і'нший, напру'живши си'ли,
Йшов "хазя'їн"… – що бі'льшу мав міць.

Тут були': кіммері'йці, ала'ни;
Був "хазя'їном" на'віть сарма'т;
Є сліди' скі'фських орд нездола'нних;
Наліта'в кочови'й кагана'т.
Ця земля' – мов стражда'льниця-ма'ти:
То любо'в, то війна' тут цвіла'…
Зерноте'рку, скребло' майструва'ти –
Ча'су о'бмаль: потрі'бна стріла'…

Кремене'ві надко'ли ще й до'сі
Розмива'є соло'на вода',
Що крізь час мов шепо'че нам: "До'сить
Воюва'ти, війна' – це біда'.
До'сить бо'лю, стражда'ння і го'ря,
Не для жа'хів був ство'рений світ.." –
Ось, що чу'ла бесі'дка від мо'ря,
І сама' шепоті'ла услі'д:

"Казанти'п – це воро'та до ра'ю:
Хай завжди' процвіта'є Любо'в"…

Занепа'вши, альта'нка вмира'є…
Та погля'нь: відроди'лася знов!*
Наче спо'кій душі' прихисти'ла
Рукотво'рна леге'нда кіно'…
Ця альта'нка – в ній і'стини си'ла! –
Обері'г, у місте'чко вікно'…

---------------------
* ку'рячий бог (куриный бог) – невели'кий ка'мінь з о'твором приро'дного похо'дження, що прото'чений морсько'ю чи річко'вою водо'ю.

*37 ро'ків просто'яла легенда'рна Казанти'пська альта'нка, яку' побудува'ли на ми'сі Черепа'ха в Ру'ській бу'хті у 1972р., – як гласи'ть місце'ва леге'нда, – для зйо'мок епізо'дів фі'льму «Коро'ль Лір». І'нша місце'ва леге'нда гласи'ть, що ця бесі'дка була' улю'бленим мі'сцем відпочи'нку знамени'тої космона'втки В. Терешко'вої (і нері'дко цю альта'нку так і назива'ють «Бесі'дка Валенти'ни Терешко'вої»). Зафіксо'вано оста'нній захі'д у житті' легенда'рної спору'ди. Вночі', під час си'льного што'рму, вона' впа'ла: 3 жо'втня 2009 ро'ку.

У 2010 ро'ці збудува'ли нову' альта'нку: ви'йшла не така' «те'пла» і ажу'рна, як пе'рша, бо зроби'ли з монолі'тного залізобето'ну, щоб не «лама'ли» тури'сти (пе'рша була' з це'гли). Зроби'ли ще й дру'гу, з це'гли (ма'йже то'чна ко'пія зруйно'ваної). О'тже, за'раз на піво'строві Казанти'п «відро'джених альта'нок» ста'ло дві (і'нша – близь пансіона'ту «Ри'га»: як дань па'м’яті дире'кторці цього' пансіона'ту Э.Я. Ви'лка, за ініціати'ви яко'ї була' збудо'вана легенда'рна «Казанти'пська бесі'дка-рото'нда», що ста'ла візи'тною ка'рткою мі'ста Що'лкіно).

***
Николай Сысойлов,
24-25.10.2018

Коллаж мой – на основе фото из интернета
(Нина Плаксина; Казантипская беседка-ротонда; внизу посредине – фото Марины Плотниковой «Последний закат Казантипской беседки» 3 октября 2009г; слева сверху вид беседки перед разрушением, справа внизу – после разрушения; на остальных фото – две восстановленные копии легендарной беседки: монолитный и кирпичный варианты)

Николай Сысойлов   25.10.2018 19:43     Заявить о нарушении
Николай, как приятно с Вами работать! Беседка - тоже исторический объект и визитка города Щёлкино.
Знаете, как-то поехали на экскурсию в Старый Крым (это был фестиваль "Славянские традиции")Ирина Сергеевна предложила мне "поэкскурсоводить". Я рассказала и до самого Старого Крыма рассказывала. Вы же знаете, у Крыма богатая история. А когда на месте нас встретил профессиональнфй экскурсовод, мне приятно было ловить улыбки слушателей на моём лице: т.е. я не исказила историю ни в чём.
Экскурсовод подчеркнула, что за красавиц платили золотом за её вес.

Нина Плаксина   25.10.2018 13:58   Заявить о нарушении
Спасибо, дорогая Нина!

Николай Сысойлов   25.10.2018 19:44   Заявить о нарушении
Нина, нужно подправить:
в слове кві'тки нужно убрать букву К, чтоб получилось кві'ти..

Это во 2 строфе, 3 строка:
Уяви'вши, що кві'ти черво'ні

(проверил по словарю: с буквой К ударение другое получается - на последнем слоге)

Николай Сысойлов   25.10.2018 19:48   Заявить о нарушении
Исправила. Скачала.

Нина Плаксина   25.10.2018 22:10   Заявить о нарушении
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.