Ковал1вка, моя Ковал1вка

Ковалівка, моя Ковалівка,
Наймиліша моя сторона!
Бо була там оселя батьківська,
Народилась велика рідня...
Не було те село перспективним
І згубилось у влади в столах.
Так і знищили Ковалівку,
Розчинилась вона у степах.
Вщент розбили мою Ковалівку!
Із землею зрівняли сади,
Розлучили тополю з вербою,
І, здавалось. стогнали вони...
А колодязь журавлиний
Із холодним джерелом
Птахом, стріляним у небі,
Впав з пораненим крилом.
Застогнав і захлинувся.
Перестали бить ключі!
Не нап"ються вже у спеку
Пастухи і орачі...
Щезла хата, палісадник,
Квіти мамині дотла,
Та живе у серці пам"ять:
Тато й мама, вся рідня.
Не забути нам ніколи
Ті вечері під садком.
Усміх мами, голос тата,
Ту безмежную любов.
Все там дихало любов"ю
Брат, сестра, дідусь. І млин.
І дорога з літнім пилом,
І калачики й полин...
Все забрали ми з собою,
Не загубим! Збережем
Братство наше ковалівське
І колодязь з журавлем...