Коли на дворі стихне вітер
І зорі в небеса зійдуть.
В хатині, де гуляють діти
Матусі очі не зімкнуть,
Бо на душі лежить тягар
І сумно, горе, світе!
Любо, моя де наш ясен-день
Мила моя, тисячів пісень
Сумно звісно і не буде вже тобі життя
Лиш чекаєш щоб коханий написав листа.
Ти мужньо по життю ідеш,
Як я іду тим часом в бій.
Годуєш сина і переш
Чого не знаю я, лиш біль...
В руках тримаю автомат
І не заплачеш гірко.
Ялинка в домі ось стоїть
І гості сіли вже за стіл
Та перший келих п'ють за тих
Хто в полі бою десь зомлів
І хто проходив тяжкий шлях
Хто надає нам спокій.
І ось та звістка в дім прийшла,
Неначе в небі вдарив грім.
Що листоноша зачитав
Хлинув в серці твоїм біль.
Немов зіткнулись два світи
Життя не має сенсу.
Любо, моя ось наш ясен-день
Мила моя, тисячів пісень
Ось, кохана, ти тримаєш
Від мене листа
Що ж, кохана, любо моя
Десь зомлів і я.
Ясен-день
© Copyright: Иван Дождь, 2011
Свидетельство о публикации №111121604072
Свидетельство о публикации №111121604072
Рецензии