Травневе сонце так с1яло...

Травневе сонце так сіяло,
І гріло душі, і серця,
Бо цей весняний Першотравень
День Перемоги наближав...
І він настав! Той день жаданий.
Чекав так довго  його люд!
І радість душу виповняла,
"Ура!!!"- лунало звідусюд.
Пройшли роки...Часи минули
Натхненного труда, звитяг.
І вже свободу зашморгнули
На шиях доблесних вояк.
А в них ятряться й досі рани,
І серце плаче і болить
Не мають щастя, бо й донині
Ні діти, ні онуки їх.
Що рятували, боронили?
Невже  нужденнеє життя
Довічною  винагородою
Наповнить їхнєє буття?
Чиї  плацдарми захищає
Підступна влада?  І  чия
Стратегія перемагає,
Провладна чи народная?
Все на папері - для народу.
Кишені ж ближчі вам свої!
Скоро  вже репнуть  від  доходів,
І вже не сходяться штани. 
Зажирував  і запанів бо
Народом вибраний бомонд!!!
Тож Україна все марніє,
Бідніють землі і народ.
А влада все нам підкидає
Оте, що не єднає нас:
Закон про мови, Схід і Захід,
Червоний прапор на святах...
Отямтесь! Схаменіться!
Не думайте, що ви є суд!
Суд Божий буде.Зупиніться,
Бо він покаже вашу суть.
Хіба достоїн Перемоги
Отой розбрат, що ви внесли?!
Коли вже досить стане грошей?
Коли поменша апетит
На банки, землі, море й гори?
Коли вже наїстеся ви?!
О мій народе ! Люде добрий!
Чи станем мудрими колись
І чи  побачимо достойних
Правителів в країні ми?
Земля, розпечена війною,
Сльозами  вмита матерів,
Чорнобильським покрита горем
Нам не пробачить! І усім
Нам буде соромно  за вибір,
Що так і не зробили ми...