Волошки дитинства
В душі проросли...
Із хлібного поля
шляхи їх вели.
Із серця їх вирвать
Несила моя!
Ось так завжди поруч
Волошки і я.
Волошки - то мама.
То - хліба поля.
Весь рід мій. І тато.
Вкраїна моя!
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.