моя кра на

В моєму домі немає першого поверху,
проте на ньому відкрито безліч крамниць.
Країна наповнена ЗЕКами доверху,
а людей тут приймають за одиниць.

Вони оголошують місяці голоду
на честь тридцять третього року й Чорнобиля.
В оселях і досі і темно, і холодно.
Нашим людям треба, як мінімум, Нобеля

вручити, замість акторів, за виживання
в умовах внутрішньої війні.
Доки влада виконує власні бажання
і забиває на теплих котів.

Вона спалює їх посеред вулиці
у нових виїздних крематоріях.
І вважають, що саме так робляться
шляхетні і правильні спроби їх

приєднатись до Євросоюзу
чи потрапити ще там кудись.
Дай же відповідь, чесная музо,
чи ми зможем писати колись

те, що зараз блокує цензура?
Чи отримають змогу митці
написати і справді з натури?
Чи дозволять нам жити чинці

у країні із чистим небом,
зі щасливим і вільним народом,
де рідна мова не є проблемою?
"Ми Українці!", - коли вимовим гордо?


Рецензии