Ти знаєш,я сумую за тобою
Як плаче,зажурившися, верба
Як тужить за далекою весною,
Чекає,поки зійде знов трава
Я не зізнаюся у цьому навіть літу
Коли палають полум'ям жнива
І не почують про оце осінні квіти
І сонце не пізнає,виграва
Пробачте мене, сонечко і квіти!
Пробачте мене, трави і жнива!
Лише вона почує,зможе відігріти
Вона,моя подруженька-верба..
Лиш в ній свій смуток я навік сховаю
Її сльозами заміню свій біль
Лиш їй я розповім,кого кохаю
Причинна стала.Ти доклав зусиль.
Ти...
© Copyright: Дарианна Степанова, 2011
Свидетельство о публикации №111121309914
Свидетельство о публикации №111121309914
Рецензии