Мені за всіх людей душа болить...
Так боляче буває... до нестями,
Що он дитинка-сирота сидить...
Маленьке, а уже росте без мами.
А там, дивись, схилився до хреста
Дідок старенький і, як голуб, сивий.
Ця істина банальна і проста:
Син виріс безсердечний... хоч красивий.
Тепло сердечне лиш йому віддав,
Дружина рано світ цей залишила.
Усе життя лише про нього дбав.
Образу цю знести уже несила.
А ось в метро підземний перехід
Стоїть бабуня... руку простягнула.
Надворі зимно. Під ногами лід,
А про стареньку донечка забула.
Скажи, де безсердечних їх ростили?
До інших де байдужості навчали?
В душі любов до Бога погасили,
Тому і бездуховними зростали.
Менi за всiх людей душа болить
© Copyright: Вера Кухарук, 2011
Свидетельство о публикации №111121306375
Свидетельство о публикации №111121306375
Рецензии