цивілізація весь світ розкопирсала,
мов старанний паталогоанатом:
ще по живому!
у зАхваті, й дотрощує цей атом,
що був любов, гармонія і велич...
а що ж тепер, і – кОму?
зосталася сама лиш кАліч:
й ми нею є! ні в чім не винні,
та завжди голодні свині;
чия духовність
поміж сала
смачненько проростала...
вже оцей світ, цих нас,
ніщо не впізнаЄ...
хоч іскра Божа десь і є?
то, може, Він її роздмухає, роздує;
а нас, – байдужу кригу! – та й розтопить??
– чи, хоча б, зігріє...
Самокритично та критично...
© Copyright: Зозуля Юрий Павлович, 2011
Свидетельство о публикации №111121200329
Свидетельство о публикации №111121200329
Рецензии
Дуже хочу, щоб читаючи Ваш вірш, вчитувались у кожне його слово. І думали.
З повагою,
Богдана Синюк 12.12.2011 13:30 • Заявить о нарушении
З повагою,
Богдана Синюк 12.12.2011 13:30 • Заявить о нарушении
- імпонує мені текст рецензії; а добре би... (не стільки тут, як всюди!!!)
крім поваги, дяка уважності й добрі зичення
Зозуля Юрий Павлович 12.12.2011 14:04 Заявить о нарушении
крім поваги, дяка уважності й добрі зичення
Зозуля Юрий Павлович 12.12.2011 14:04 Заявить о нарушении