Сон
І зупинитися не можу ні на мить.
Один лиш голос кличе: "Йди в нікуди!"
І серце ,мов тонка струна, бринить.
Бринить воно і рветься на частини,
Буття не можу зрозуміти я.
Повільно, мов ріка, течуть хвилини,
Я все шукаю тихо, навмання...
Та все це сон, який не має суті,
Я знаю, що ніколи не знайду
Веселі очі, в темряву закуті.
Та все одно надіюсь я і жду...
грудень, 2003 р.
Свидетельство о публикации №111121108098