Дивитися на ніч
із вікон на вулиці
закриті переходами походами загородами
чекати банального
снігу на ліхтарі
він прийде зі своїми заборговоностями й заборонами
і принесе
як завжди приносить
свої "для кого? навіщо? чи треба?"
дивися й чекай
а чого?
чи лампи, чи слів, чи зорі і неба...
Дивани і чай
не приходить
стан спокою тихого навіть подібного
Вже декілька років
шукаєш
не бачиш хоч трохи потрібного.
десять років.
а вже забуваю
запах волосся і горесті гонору
Приїдь
я зварю тобі кави
і розчинюсь у стіні її кольору...
десять
© Copyright: Ханна Ураган, 2011
Свидетельство о публикации №111121001244
Свидетельство о публикации №111121001244
Рецензии
