Повертаючись пізно уночі,
я ховаю від тебе ключі,
щоб ти не зникла до обіду,
бо то не сон,
ти така далека та близька
без перестану…
закутуюсь у небо,
як махрове простирадло,
сплетене з твоєї брехні,
з твоїх недомовок та мовчань…
знаєш, якщо ти підеш, я не мучитимусь,
я нарешті відчую полегшення…
тебе надто у моєму житті…
а я просто жінка, яка потребує тепла,
я вже втомилася від піжмурок під ковдрою,
коли ти уявляєш, а я просто закриваю очі…
піраміду наших стосунків розбирають по камінцях,
стаючи у чергу…
а ти перед нею –
роздаєш, щоб у кожного було те щастя,
справжнє…
а нам ти намалюєш його тими фарбами,
що залишають твої коханки
у твоїх очах,
коли я повертаюсь,
вони бліднішають…
люба, нащо?
ця новорічна ялинка не для нас…
новор! чна ялинка
© Copyright: Анастасия Начёсова, 2011
Свидетельство о публикации №111120710612
Свидетельство о публикации №111120710612
Рецензии