Ілюзія кохання гріє душу.
Шкідливо надто вірити у сни.
Чому одна вночі блукати мушу
у пошуках забутої весни?
Примружившись, дивлюсь в обличчя неба.
Воно і я – і добре нам удвох.
Чому одній спокутувати треба
гріхи у книзі Долі нас обох?
Щасливі зорі спогадів не вернуть.
Дарма тоді не вийшла. все дарма.
Чому одній мені болить нестерпно
там, де у тебе серця вже нема?
Не жаль, на жаль. Вже скінчена ця повість.
Я не схилюся на твоє плече.
Але мені ця дика одинокість
у грудях сивим полум'ям пече….
***
© Copyright: Ира Лета, 2011
Свидетельство о публикации №111120506125
Свидетельство о публикации №111120506125
Рецензии