Поезоргiji свiдомостi
Ось і став я відразу дієнепричетним до поетичних оргій моєї свідомості. Усію своєю душею так і пошкандибав би на травневий шабаш віртуальних конотопських гарпій.
Але…
У черепушці моїй – сама собою виявилася сьогодні вранці абсолютна торрічеллієва порожнеча. І, як не дивно, природа моя її вже не боїться. І якщо, і інколи, заповнюється, хоч чим-небудь, так - білим шумом і ледь, ледь помітними нашіптуваннями.
Такими, як ця ось, фантасмагорична мініатюра.
Свидетельство о публикации №111120404828