Стабiльнiсть

За чорним тонувальним склом, тиснуть газ в потоці 
Неминуче горе, яке заході, таке і на сході -
Я тільки розводжу руками, спостерігаю бій, 
Дуже схожий на овечий забій, запій нації, 
Засови карцерів, загони пацанів, що сидять лише 
За різницю законів для пішаків і високих чинів. 
Моя країна, одночасно, - ненависть і любов, 
Моя планета - голодних псів і сплячих сов,
Із сточених іклів стікає мій резус фактор -
Якщо історія це вулкан, то наш час - самий кратер 
Усюди бартер - голова кипить і не рятує стимулятор, 
Червоніє вата, корозіють лати старих воїнів, 
Натомість з новими приходять нові -  холоднокровні 
І так міняться століттями ланцюги поколінь,
І ця трилогія стабільна - відсутність змін.
Все під мушкою і так вже тисячі літ -
Крок вліво, крок вправо - дерев'яний ящик привіт. 
Зустрічай своїх "героїв", що біжать з корабля - 
Пізно думати про світ, коли під шиєї сабля,
Не хвилюйся на заводі виростять нових діток, 
З них навіть не прийдеться робити маріонеток, 
Вони й самі то не проти бути амебою за життя - 
Народившись, що таке "свобода", не мають поняття.
Ну і чия тут правда, коли століття без змін? 
Коли бабло важливіше не поодиноких рішень.
У що ж вірити, коли межа розуміння десь 
Розкидана, але зі мною світ увесь? 
Платити тією ж монетою? може бути, 
Залишитися при цьому людиною, не забути, бути 
Вище всіх понять, правил і будь-яких думок. 
С таким девізом у нас точно все буде ок...
Вони вважають себе тими, хто живе не у схемі,
За наказами лівими, не руйнуючи системи
Винищюучи новий погляд, нових поколінь -   
Нас неминуче чекає повний сталінський прогін,
Тільки справа часу, і ніхто не знає коли 
Настане ця секунда, що увібрала роки:
Руйнація нації, брехливих сліз, махінацій, 
Класових розвалів і надалі - деградації!
А я в обіймах солодкого диму до останнього 
Буду плюватися кров'ю і вірити, у те що не мимо 
Не залишу жодного "пробаченого", тим самим,
Страшно дивитися на те, що ще залишилося від України. 
Вірю, у завтра, впевнений у ту що поряд людину,
Бо справжніх залишилося мало, та злість сильніше стала - 
Скоро з колін стануть, досить шакалам правити балом, 
Заводи в хід і аби проканало, все за сало! 
Землі - магнатам, в бидло з понтом краще: 
"Кождий риік дльо нащих людьєй всьо лутще і лутще", 
Залишається тільки дияволу віддати наші душі, 
Звалити на плечі дітей рішення не одних проблем, 
Ну а поки все як завжди, немає змін...
;Говорять Вони постійно, буває, що багато, 
Але цікавить Їх лише на чому стоїть твоя хата.   
"Інтелігенція", що вкотре приходить до влади, 
Кожен раз інша, та краще її зовсім не мати. 
Iндульгенція, що продається тут задарма,   
Здохнути від передозу, щей у школі твоя карма.   
Солдати або у могилу - "вибір" не великий.   
Сміху НЕ почути тут, за сльозами і за криком тих людей,   
Що померають кожен день.   
Покоління деградує від розкручених пісень.   
I ті дибіли, що вулицями ночами шниряють.   
Влада замовчує - боїться, але Я знаю - 
Революція у свідомості не за горами,   
I Барани, що булі в отарі стануть пастухами,   
Тоді вже піздно буде, щось кричати та міняти - 
Я на ваших могилах ще буду танцюваті.   
Я знаю Вам вгорі кращє, там все видніше, 
Але все іде без змін, все іде як і раніше.   
Я все це знаю, та не розумію одного:   
Коли вже закінчиться нарешті це німе кіно?