Потік, авто, сіяння неба,
І захват, спокій, далечінь.
Чи варто вірити, чи треба
Тікати геть від сновидінь?
Тебе ніколи не відчую,
І ім'я твоє на устах
Моїх навряд чи ти почуєш,
Навряд збагнеш увесь цей жах.
Люблю, люблю, люблю...сумую.
До білих рисок м'якість губ
Кусаю; цю любов земную
Ненавиджу, мій милий друг.
Рука дрижить, і в оці меркне
Від лампи світла люмінат.
Здригнувся тілом всім нестерпно
Нестійкий з олова солдат.
Солдатики
© Copyright: Бобруша Вонякина, 2011
Свидетельство о публикации №111120101163
Свидетельство о публикации №111120101163
Рецензии
Надо же какой талант.
И цесками солдатами можно дратысь.......
Игорь Степанов-Зорин 2 26.03.2012 08:08 • Заявить о нарушении
И цесками солдатами можно дратысь.......
Игорь Степанов-Зорин 2 26.03.2012 08:08 • Заявить о нарушении