Підвіконня. Самотність. Ліжко.
Недопита печаль на дні.
На столі - розгорнута книжка,
Сором і тиша в мені.
О ні! На душі в мене буря!
Клекоче, зривається вниз,
Тане, шалено вирує
Джерельна вода моїх сліз.
Світло, що б'ється крізь штори -
Розбитий ліхтар за вікном.
Це світло - рентген прозорий -
Мене опромінить цілком.
Тоді захлинусь я в потоку,
Що соромом зветься... І вже
Опустилася низько, глибоко.
Ніщо вже мене не спасе.
Полон, залежність чи втіха?
Рабство, радість чи смерть?
Скрапає униз зі стріхи
Життя й розбивається вщерть.
Може, то все нереально?
Може, кошмарний це сон?
Боже, навіщо кохання -
Це смерть, залежність, полон?!
Полон2
© Copyright: Бобруша Вонякина, 2011
Свидетельство о публикации №111120101160
Свидетельство о публикации №111120101160
Рецензии