Ми не схиляємося вам,
Ми не чекаємо підтримки,
Ми лиш склоняємось словам,
Що щастя нам дають хвилинки.
Така вже доля у поета,
Що намагається творити,
Який шукає лиш предмета,
Щоб нові межі нам відкрити.
Слово – сила, має волю!
Сенс безмежний нам доносить.
І зламати може долю,
Якщо про це ніхто не просить...
Поважати його мусим,
Вічно кланятись до низу.
Коли треба, мовчки просим,
Не задумавшись ні разу...
Поетов
© Copyright: Игорь Артас, 2011
Свидетельство о публикации №111113008336
Свидетельство о публикации №111113008336
Рецензии