Пробачте,люди.Помилилася,напевне.
І ти пробач за скоєну любов
В душі було у мене й світле,й темне
Та вже нема.Спустіла вона знов
Пустіть мене на волю!я не хочу
не хочу знову вірити й чекати!
Нехай лиш вітер біля вуст шепоче
Нехай!Нехай сумує рідна мати!
Занадто болю!Чуєте,занадто?!
Я не спроможна,та й ніхто не зможе
Всередині себе тугу сховати
А намагатиметься-голову положе.
Пустіть мене!Пустіть!Я вас благаю!
Відкрийте двері позахмарних снів
Лиш там свій біль,напевне,я сховаю
Лиш там полишу те,що не зігрів.
Пробачте
© Copyright: Дарианна Степанова, 2011
Свидетельство о публикации №111112907602
Свидетельство о публикации №111112907602
Рецензии