Поїзд
Іде поїзд на Москву,
А мені - на Київ,
Мало часу - не до сну,
Множу на чотири
Мої радощі, а сум
Поділю на -надцять,
В голові потоки дум,
А мені за двадцять.
Мандри, ложка дзеленчить,
У стакані з чаєм,
Треба встигнути зустріть
Свої весни з раю,
Треба встигнуть охопить
Небосхил і зорі,
І зорати, посадить
Мудро ниву долі.
Романтизм в моїй душі,
І у мому серці,
Пишуться нехай вірші,
Присмачу їх перцем,
Покручу і відпущу,
Знаю, не забудеш
Стукіт раннього дощу,
І цілунки, любий,
Перекрою поміж нас
Я емоцій плинність,
Зберігаю попри час
Я святу наївність,
Ти звичайно, не чекав,
Що та змінились речі –
Ось перон, старий вокзал,
І до щастя втеча.
Одесса-Москва
© Copyright: Вита Парфенович, 2011
Свидетельство о публикации №111112905581
Свидетельство о публикации №111112905581
Рецензии
