Весна коси розплiтаe

               
Мерзне цвіт на кущах шипшини, глоду і малини
І на луках мерзне молода трава.
Із здалеку пісня лине, ледве чуть слива.
Хоч весна і піздна, та дуже холодна
І поля всі срібні, і срібні стежки,
І над головою неба синь безодня,
До тепла не стелить ранок рушники.
Сонечко хоч світить, але гріє мало,
Біля мосту верби з річки воду п`ють,
Про кохання пісню дівчина співала,
Журлива та пісня, бо свати не йдуть.
Чи десь забарилися, чи хату минають?
Сонечко збиває з трав срібну росу,
Ранок в верболозах коси розплітає,
А дівчина заплітає русяву косу.
Плете свою косу і пісню співає,
Та в люстерко дивиться – краса не земна!
Ранок всьому світу коси розплітає
І не ранок зовсім, а весна.

23.08.06         Нарва.


Рецензии